У селі Дарахів Теребовлянського району у місцевій школі вшанували пам’ять Володимира Питака, добровольця, який рік тому загинув у боях під Дебальцевим.

Нині на фасаді школи у Дарахові – кам’яна стела із барельєфом колишнього її учня. Сьогодні Володимиру виповнилося б 37 років. Але до цього дня він не дожив…

Волонтери, жителі села, бойові побратими прийшли у школу на урочисту лінійку до дня пам’яті воїна. Були також і його батьки.

Звертаючись до присутніх, директор місцевої школи Юлія Сова сказала, що Володимир Питак виріс в патріотичній сім’ї.

«Його бабуся була зв’язковою УПА, а батьків брат провів кілька десятків років у тюрмах та сталінських таборах як політичний в’язень. Батько Володимира - засновник Народного Руху в селі», - сказала педагог.

Коли розпочалася війна на сході України, Володимир був на заробітках в США. Але, дізнавшись про агресію, покинув Америку, приїхав додому і пішов захищати Україну.

«Я із села Семенова Теребовлянського району. Служили разом з Володимиром в одному відділенні, де я був командиром. Спочатку півтора місяці були у Попасній, потім – під Дебальцевим. З 23 січня минулого року почалися активні обстріли. Артилерія, гради, міни… Все били по нашому опорному пункту. Ми відбивали атаку за атакою три доби. Найбільші обстріли були 25 січня. Тоді напряму пішли танки. Наїжджали на окопи і пресували все. Ми підбивали їх, але вони йшли і йшли. Володя був у сусідньому окопі. Танк рушив просто на нас, фактично проїхав через нас обох. Володя загинув, як герой… Я залишився живий», - згадує бойовий побратим Володимира Борис Холодзьон.

Він каже, що у Дарахів приїжджали побратими Володимира Питака, згадували його. Розповідали, що майже в кожного є проблеми з оформленням права на земельні ділянки.

«От у грудні минулого року подав заяву у сільську раду про виділення землі для ведення сільського господарства. Рішення ще немає. Те саме в районній раді – там сказали, що треба чекати до березня», - нарікає Борис Холодзьон.

Серед волонтерів, які рік тому привезли тіло Володимира Питака додому, був і майданівець, художник Микола Шевчук з Теребовлі. Аби тіло героя довго не тримали у морзі, він сказав, що є родичем Питака. Це пришвидшило сумні формальності і доставку тіла на Тернопільщину. Як згадку про героя-земляка, Микола Шевчук створив портрет Володимира, який нині демонструється у Києві, на всеукраїнській виставці «Від Трипілля – до сьогодення». До речі, збільшене фото цієї картини дивилося на кожного із тих, хто прийшов у Дарахівську школу на шкільну лінійку.

Під час її проведення лунали дитячі пісні про Україну, її синів, які нині гинуть за свою батьківщину. А історик, краєзнавець, педагог з Теребовлі Леон Городиський зачитав свій вірш про Володимира Питака.

Учасники години пам’яті запалили свічки скорботи і поклали квіти до меморіальної дошки своєму земляку. Вклонилися сину і батьки Володимира.

На завершення сумна процесія пішла до місцевого кладовища, де похований Володимир Питак, аби там вшанувати пам’ять про загиблого захисника Вітчизни.

Орест САРМАТСЬКИЙ

Фото автора