На Тернопільщині працівники єдиного в області Яблунівського протитуберкульозного дитячого санаторію б’ють на сполох: у закладі знову скорочують кількість ліжкомісць, а спецшколу закривають. Що буде з дітьми, яким потрібен належний догляд і чи має влада вже плани на маєтки, які звільняються? Оскільки санаторій підпорядкований обласній раді, працівники санаторію намагалися зустрітися з владою і пояснити своє становище, порозумітися і знайти спільне вирішення проблеми, що склалася. Проте часто їхні зустрічі переносили, ігнорували. Журналісту журналу ПРО Те вдалося поспілкуватися з представниками влади і лікарями. Передаємо нашу розмову дослівно.

ГОЛОВА ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ ВІКТОР ОВЧАРУК

– У мене до вас теж є два запитання: працівники Яблунівського санаторію хочуть зберегти свої робочі місця чи щоб в санаторії надавали якісну допомогу дітям?

Якщо працівникам важливіші заробітні плати, то вихід інший. Я мав з ними спілкування, вони до мене приїжджали і я їм казав: на нині немає стільки хворих пацієнтів, щоб далі тримати санаторій.

Я завжди приводжу приклад господаря. Не знаю, чи то буде доречно, але… Господар ніколи не буде тримати корову, яка не доїться. Правильно? Має бути якийсь ефект цієї допомоги в Яблуневі. Є пацієнти? Наповненість? Є потреба? Тоді нема питань! Були перевірки і я знаю, що за перші три місяці, чи то за півроку, було проліковано тридцять з лишнім пацієнтів. І то тільки двоє з області. Всі інші – це діти з Яблунева, які навчаються в тій школі.

– Що буде надалі з санаторієм? Який вихід бачите?

– Ну, я їм запропонував, давайте ефективно використовувати те, що маємо. Давайте створимо спортивну школу-інтернат. Всі залишаєтеся при роботі, зарплату отримуєте – нема жодних питань. В нас в області нині є 7 протитуберкульозних закладів – можна сконцентрувати дітей в якомусь одному. А вони кажуть: «Оооо! Там піде зріст рівня захворюваності.» Ну, то переформатуємо тоді! Ми не можемо нині дозволити собі 7 мільйонів тратити на утримання закладу, коли він не дає ефективності. Ну для чого? У нас є потреба у спортивних школах. Є багато обдарованих дітей у спорті. Ми можемо віддати їх в інтернат і всі будуть задоволені. Бо дитина буде у спеціалізованому інтернаті, там будуть спеціалісти, які її навчатимуть. А буде потреба – переформатуємося.

– То ви за закриття санаторію чи проти?

– Я противник цього. Бо коли ми закриємо, то все розвалиться. Треба, щоб в ньому хтось жив. І зараз потрібно знайти шляхи, щоб раціонально використати цей заклад. Там прекрасні умови для створення спортивної школи. Та й добре для області, бо таких спортивних шкіл є дві чи три на Україну. І чим погано? Наші діти навчаються в Києві, у Львові.. А чому вони не можуть тут позайматися? Мені здається, це навпаки добре. І все для бази спортивної там є: і басейн, і стадіон, і школа, і парк, і територія там чудова для спорту. Але треба все обговорити. Люди, які були в мене, погодилися – всі залишаються, вчителі залишаються, бо школа мусить бути. І медицина мусить бути, бо при спортивній школі мусить бути якийсь пост. Я розумію, що лікарі там є з іншим спрямуванням. Але ми їх можемо працевлаштувати в Копичинцях, в Гусятині, які там ФАПи, амбулаторії є. Для мене це важливо, щоб зберегти робочі місця.

– Чи будете виносити це питання на сесії?

– Не буду я найближчим часом виносити питання про закриття санаторію. Можливо департамент здоров’я працює над оптимізацією, скороченням ліжкомісць. Але це робиться для того, щоб хоч якось раціонально використати кошти. Але я хочу домовитися з колективом, людьми, які там працюють, нормально сісти за стіл переговорів і вийти на якийсь результат. Іншого виходу немає. Якщо ми силою будемо це робити, то розвалимося.

ГОЛОВНИЙ ПЕДІАТР ОБЛАСТІ МАЙЯ ГОЛЯК

– Тут зовсім не йде мова про закриття санаторію. Мова йшла про скорочення ліжок у відповідності до реальної кількості дітей, які перебувають у санаторії. Склалася ситуація, що санаторій працює давно. Спочатку він був взагалі республіканського значення і був розрахований на 110 ліжок. А станом на сьогодні, там знаходиться 41 дитина і 80 ліжок. Це по два вихователі на дитину!

– Діти, які є в санаторії, якого вони потребую піклування, яку допомогу їм повинні там надавати?

– У функції санаторію входить реабілітаційна, профілактична і лікувальна мета. Протитуберкульозний санаторій має надавати спеціалізовану медичну допомогу дітям, які або вже мають проблему за станом здоров’я в плані туберкульозу, або профілактики такого захворювання у плані проведення діагностики, якщо є ризик, оскільки цей санаторій має безкоштовне медикаментозне забезпечення такими засобами. І от дітки можуть там приймати їх із лікувальною або профілактичною метою. Це одне питання. Тепер матеріально технічна база. Окрім прийому медикаментів, є ще й інше лікувально реабілітаційна. І вже відповідно до тих вимог, які мають надаватися дітям, там вони застарілі. Здається, маже 80% застаріле обладнання.

– Тобто належних умов нема?

– Ну…матеріально-технічна база слабка. І побут теж.

– Діти, які там лікуються,  можуть навчатися у звичайних школах?

– Можуть. Ну дивіться, якщо хвора будь-яка людина з туберкульозом може ходити поміж здоровими і в тролейбусах, і в магазині, всюди. Не дозволяють, коли йде виділення туберкульозної палички назовні. Тоді, якщо активний етап хвороби, то діти проходять лікування в тубдиспансері. А коли вони основний етап лікування пройдуть, немає виділення палички в зовнішнє середовище, тоді вони можуть виписуватися на амбулаторне лікування, тобто додому, або можуть виписуватися у цей санаторій. Це виходить з бажання і можливостей батьків, за бажання дитини, бо там приймають дітей до 16-річного віку. Така ситуація з направленням дітей в цей санаторій.

ОБЛАСНИЙ ПОЗАШТАТНИЙ ДИТЯЧИЙ ФТИЗІАТР СВІТЛАНА МАДИЧ

– Це єдиний заклад в області, де можуть перебувати діти із загрозою туберкульозу?

– Ні, не єдиний. Ще подібний заклад є у Збаражі. Але відноситься він до Міністерства освіти. Але направлення його таке ж, як і в Яблунівського санаторію. І там також є школа, де можуть навчатися діти, з такими ж проблемами, як і в Яблунівському санаторії.

– Скільки нині в Збаразькому інтернаті дітей?

– 180. Там наповненість 100%. Ситуація в побутових умовах, в режимі і харчуванні дитини. Для профілактики захворювань такою патологією дотримання умов дуже важливі. В Яблунівському санаторії відсоток забезпечення дітей харчуванням низький відповідно до потреби. А от в інтернаті – 100% забезпечення. Тому логічніше, що батьки віддадуть дитину в школу-інтернат, ніж в дитячий санаторій.

АВТОР ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ЯБЛУНІВСЬКОГО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО САНАТОРІЮ МАРІЯ ГАРАСИМІВ

– Коли на харчування дитини у протитуберкульозному санаторії виділяється 17-18 грн. в день, то в Збаразькій школі-інтернаті – 65 грн.

– Тобто харчування в інтернаті набагато краще?

– Набагато. Однозначно. Просто, якби давали більше грошей на охорону здоров’я і забезпечували харчування хоча б на рівні 50 гривень. А давайте погодимося, що дитина, яка потребує санаторного лікування, потребує відповідного харчування – це ж одна з головних складових її одужання. А тут йдеться про особливе захворювання. То харчування має бути кращим однозначно.

Нині навколо цієї теми багато суперечок і дискусій. Проте «віз і досі там». І хоча поки мова про закриття закладу не йде, зрозуміло, що з часом про це заговорять.