Що робили у Тернополі «Рікі-Тікі-Таві» та «Маленький Мук»? (фото)
Як вже повідомляв напередодні ТЕРЕН, виставку книжкових ілюстрацій тернопільського художника Олега Кіналя за назвою «Дорога в дитинство», відкрито у Тернополі.
Для багатьох відвідувачів вернісажу побачене було справжнім відкриттям цієї грані творчості талановитого земляка - ілюстратора книг та дизайнера Олега Кіналя. Митець та його дружина Наталя, за фахом дизайнер, однодумець у спільних проектах, разом провели своєрідну екскурсію-мандрівку у витоки творчості, яка нині захоплює тисячі дорослих та маленьких поціновувачів такого самобутнього мистецтва.
- Пригадую, як ще у школі створював карикатури, - розповідає художник. - Однокласникам це подобалося, а одного разу намалював три карбованці кольоровими олівцями, то хлопці взяли ту «купюру» і побігли в шкільну їдальню й купили на ці «гроші» купу пиріжків по 10- копійок, було таке колись… А ще пригадую випадок, як я ще в дитинстві мусів випасати бичка. Та цього робити не дуже хотів. То намалював хлопцями гральні карти, такого дещо еротичного змісту і вони мені за це гнали випасати того бичка, а я собі тихенько тим часом, щоб ніхто не бачив з батьків, малював чи ходив на річку, грав у футбол, а там мого бичка інші випасали, - усміхається пан Олег.
- Це - дуже відповідально: писати, малювати для дітей. Бо це – процес виховання, митець таким чином дає їм відчуття правди, добра, зла, - вступає у розмову пані Наталя Кіналь. - І діти дуже тонко це все відчувають. Вони не пропустять фальші, брехні, - говорить вона.
- До речі, тут, на виставці, якась часточка робіт, яких я за понад 20 років зробив, ну дуже багато, - продовжує розповідь митець. - Ось бачите, тут є великі панорамні роботи – ілюстрації до казки Івана Франка «Фарбований лис». Працюючи над ним, я враховував те, що дитині не можна давати спотворені зображення тварин, звірів – в одязі, у джинсах, взутих. Дитина – маленька, вона, як губка сприймає побачене. Лис – то значить лис, ведмідь – це ведмідь, а не якась спотворена істота, одягнута і взута. Тому я це врахував, коли створював ці образи для казки Івана Франка. Так, там звірі мають певний характер, який надав їм письменник, то це у певній мірі і відбилося у малюнках. Я вважаю, що ілюстратор має підкреслити задум автора, він візуалізатор авторської ідеї класичного твору. А діти, - каже Олег Кіналь, тримаючи в руках книгу «Фарбований лис», - від цієї книги просто у захопленні.
До речі, додам, що не тільки діти. Три роки тому ця книга наробила справжній фурор на Форумі видавців у Львові. Новинку, видану в одному із тернопільських видавництв, тоді купляти, та й ще досі купляють десятками, як оригінальний подарунок і дітям, і дорослим, з огляду на певний символізм змісту казки, особливо для політиків та громадських діячів різного рангу. Олег Кіналь каже, що завжди, коли береться за ілюстрування книг, починає творчий процес з вдумливого прочитання, аналізу авторського твору. Тобто, йдеться про певний внутрішній настрій, налаштування, готовність до початку роботи, коли визріває той чи інший концептуальний зміст майбутньої серії ілюстрацій. І це при тому, що постійно потрібно враховувати психологію тих, хто сам читатиме чи кому розповідатимуть зміст книги, гортаючи її сторінки. Адже в дитини абстрактне мислення ще не розвинене, не сформоване, тому кожна ілюстрація повинна бути лаконічно-зрозумілою, підсилювати текст казки чи оповідання. Олег завжди враховує те, що кожна ілюстрація у книгах для дітей молодшого шкільного віку та підлітків має нести у собі пізнавальний, моральний, естетичний початок.
- І головне завдання ілюстратора, як я вже казала, розкрити чесно, правдиво і широко, з використанням необхідних прийомів, емоційну образність героїв, виходячи з текстового матеріалу, - каже пані Наталя Кіналь.
Усього ж, на виставці можна оглянути понад сорок ілюстрацій, в тому числі для відомих дитячих творів, серед яких - «Аліса в задзеркаллі» Льюїса Керролла, «Маленький Мук» Вільгельма Гауффа, «Пригоди барона Мюнгаузена» Еріха Распе, «Рікі-Тікі-Таві» Редьярда Кіплінга, «Пригоди Цибуліно» Джанні Родарі.
Під час жвавого, невимушеного спілкування Олег Кіналь та його дружина пані Наталя захоплено розповідали, як створювався перший в Україні креативно ілюстрований всеукраїнський дитячий журнал пізнавально-розважального спрямування «Клас», як творилися ілюстрації до книг наших земляків – письменників Лесі Коковської – Романчук, Сергія Ухачевського. Це – «Казка про Перлинку» та «Цвіте терен», «Карпатський капкан», «Легенди нескореної зими». А ще йшлося і про оформлення Олегом Кіналем книжки Володимира Білінського із портретами українських князів. Зараз подружжя Кіналів продовжує працювати над історичною тематикою. Пан Олег уже створив низку ілюстрацій до роману Василя Шкляра «Маруся», розробляє ескізи до серії портретів уславлених жінок України.
Що ж, правду кажуть, що істинний талант – багатогранний. У цьому вкотре переконався, коли відвідав неординарну виставку Олега Кіналя, яка діятиме у «Бункермузі» ще до 30 грудня цього року.
Фото автора
