Школярка з Тернополя Соломія Федик стала дипломанткою Всеукраїнського конкурсу учнівських есе «Права людини крізь призму сучасності» та Всеукраїнського конкурсу навчально-методичних розробок з прав людини. Вона написала есе «Знай права, борись за право». Обидва конкурси організовані програмою USAID «Права людини в дії», яку впроваджує Українська Гельсінська спілка з прав людини в рамках Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» за підтримки Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, повідомляє Про.те.

– Соломійко, чому ти вирішила взяти участь у цьому конкурсі?

– Взагалі-то я люблю багато предметів, які ми вивчаємо у школі. Зрештою, мені нелегко було сперечатись із тими, хто вже 2-3 роки вивчає правознавство, але життя спонукає знати права.

У західному світі останні роки пріоритет прав людини замінюється на безпеку та стабільність. Мабуть, вони можуть собі це дозволити, коли вироблені і працюють дієві засоби та шляхи захисту людських прав. Історія дала можливість індустріально розвиненим країнам в умовах безпеки досягати стандартів людських прав.

– А як це можна спроектувати на Україну?

– Сьогоднішній стан в Україні свідчить, що безпека і права людини не тільки взаємопов’язані, навіть більше, ми не зможемо гарантувати безпечне існування людини та спільноти, якщо не будуть захищені їх права.

– Хто тебе готував до конкурсу?

– Сидор Марія Михайлівна, вчитель І категорії історії та правознавства ТНВК “Школа колегіум імені Патріарха Йосипа Сліпого”. Мені здається, що якби не її уміння зацікавити нас, школярів, необхідністю добре знати право, то я би не тільки на конкурс не написала, я б ще довго не задумувалась, чому в нас в країні відбувається все саме так, а не інакше.

– Що маєш на увазі?

– У школі нам багато розповідають про права і особливо про права дітей. До недавнього часу права людей виглядали для мене казковою обіцянкою, дотримання якої не вимагає жодних зусиль, адже має бути так, як написано в законі. Я не задумувалась над тим, як знання про права можуть допомогти в житті. Думаю, що якби люди вміли захищати свої права, можливо, ми б не пережили революції та не допустили б до агресії у Криму і Донбасі. Дорослі, з якими я ділюсь такими думками, гірко посміхаються, погоджуються, але кажуть, що змінити нічого не можна. А я знаю, що змінювати ситуацію можна і треба, для цього необхідно, щоб люди знали права, пам’ятали про свої обов’язки і дотримувались норм, які їх регулюють.

– Важливо не просто перемагати у конкурсі, бо часто це залежить від удачі. Участь у різноманітних заходах та конкурсах розвиває мене, вчить вдосконалюватись. Зрештою, це просто цікаво.

– Чи бачила ти порушення прав людини в реальному житті?

– Не прагну і не планую бути правопорушницею, проте я вже знаю, що правоохоронці зобов’язані забезпечити неповнолітнім захисника, повідомити батьків, а діти мають право вимагати дотримання таких прав. Навіть більше, неповнолітні мають право не відповідати на запитання і нічого не підписувати без батьків, а якщо їм не виповнилося 16 років, вимагати присутності лікаря чи педагога.

Не буду деталізувати, але на прикладі близької людини переконалась у важливості європейського права на 72-годинне затримання без рішення суду. Після закінчення 72 годин, якщо не вручили для ознайомлення постанову про узяття під варту із санкцією прокурора, людину повинні були відпустити на волю. Цього не сталось. Якби людина під час цього знала це право, то могла б ним скористатись. А ще – краще не блокувати суди, а, знаючи права, захищати себе при розслідуванні чи у суді, адже гучні протести в залі суду, які останнім часом відбуваються в Україні є, як правило, виявом вини підозрюваного чи слабкості захисту.

– Думаєш, що одна людина може змінити світ? Навколо стільки тих, хто протидіє правді.

– Лауреатка Нобелівської премії миру 2014 року Малала Юсуфзаі, молода пакистанська студентка, яка стала на захист своїх прав, сказала: «Пам’ятаймо: одна книга, одна ручка, одна дитина і один вчитель можуть змінити світ». Я їй вірю.

Валерія ДУМАНСЬКА