Сім’я Степанових переїхала на Чортківщину з Харківщини. За майже два місяці вони облаштували справжнє господарство: корова, 22 курчат, гуси та город. Олександра Степанова разом із чоловіком та чотирма дітьми вже вдруге втікає від війни. У 2014 переїхала із Донеччини, а тепер знову поїхала вже із рідної Харківщини на Тернопільщину. Про це повідомили у Чортківській міській раді. 

Пані Олександра розповідає, що обрали Чортків, бо тут проживає її подруга. А зайнялись сільським господарством, бо вже мала такий досвід ще у дитинстві.   

Я з дитинства сирота і росла з дідусем та бабусею. Вони мали 23 корови, свиней та гусей, тобто дуже велике господарство. Тому я вже зналася у тому. Ми жили дуже непогано, у нас було все що треба, - пригадує жінка.

Замість гуртожитка обрали сільську хату

Родині пропонували жити у Чорткові у гуртожитку медичного коледжу. Проте Олександра відмовилася, бо без діла сидіти важко, та і дітям тут краще, бо поруч ліс та садок.

Як з 4 дітьми жити у гуртожитку? Це дуже важко. Там і город не посадиш. Тому вирішили жити у селі.  Нам дали цей дім безкоштовно на рік, - каже Олександра.

Сім’я уже вдруге рятується від війни

Коли Степанові переїхали на Чортківщину, сезон садіння городу закінчувався. Проте вони ще встигли посадити картоплю та кукурудзу. 

Окрім городу, зараз ми маємо вже 22 маленьких курчат і гусенят. Також придбали корову. До речі, вже через 9 місяців вона народить телятко, - розповідає жінка.

Жінка пригадує, що її чоловік не міг знайти роботу протягом двох тижнів. Тому вирішили працювати вдома, самі на себе.

Ми хотіли козу, але прийшли і обрали корову, щоб було у дітей молоко. Також думали, що потрібен город, з якого можна зробити консервації на зиму. ‎Я згадала своє дитинство, як ми поралися і ніколи я не була голодна. Таке саме я можу дати своїм дітям і не переживатиму за них, - каже Олександра.

Корова сім’ї переселенців

Доїти корову необхідно три рази в день. Частину молока жінка продає, частину залишає для дітей. 

Ми робимо і сир, і сметану,  і масло, і кефір, також просто п'ємо молоко, - ділиться досвідом Олександра. 

Думають тут залишитися

Олександра пригадує, що залишила Харківщину, бо постійно чули вибухи, бачили танки та ракети. Сім’я уже вдруге рятується від війни. У 2014 вони переїжджали із Донеччини.

У Донецьку дім стоїть, але вже його розікрали. Коли переїхали у Харків, так само не могли знайти собі місця. Дуже важко, коли ти все збираєш у дві сумки і йдеш у нове життя, до нових людей, у нове місто. Тоді просто не знаєш з чого починати. У тебе руки опускаються. Ми у Харкові вже опанували себе. Почали жити нормально, все було добре, - пригадує переселенка.

Про те, що переїхали на Тернопільщину Олександра не шкодує, каже, їй тут подобається. 

‎Ми тут вже півтора місяця. В нас все добре і назад вже не хочеться. Якщо у нас буде змога купити будинок – ми залишимось. Там (на Харківщині – авт.) ми сиділи в квартирі, нічого не бачили, бо постійно школа та робота. Тут по-іншому все. У дітей природа, люди відпочивають. Тут інтернету немає. Тут життя для дітей саме таке, як потрібно. Тут люди дуже добрі. Мені настільки багато людей допомагало, ща я всіх навіть не можу пригадати. Коли опублікувала пост у фейсбуці, що ми приїхали купили корову і продаємо молоко, то я отримала дуже багато приємних відгуків, - розповідає Олександра Степанова.

Фото, відео Чортківської міської ради