Індивідуальні завдання, курсові, магістерські і навіть дисертації – будь-яка забаганка за гроші студентів. Тепер тернопільська молодь не бажає витрачати час на написання наукових робіт, воліючи заплатити за них «професіоналам». Скільки вартує курсова і чи є попит на такі послуги серед студентів місцевих університетів, читайте в дослідженні «Терену».

На сьогодні існує достатньо ресурсів, де можна «позичити» курсову чи іншу наукову роботу. Все, що вимагають від замовника, – вказати тему, вимоги і заплатити гроші за роботу. Все інше зроблять за вас. Але якої якості буде ця робота – питання інше.

Найпоширенішими платформами для надання послуг є соціальні мережі і власні сайти. Саме ними студенти користуються найчастіше для пошуку готових робіт чи замовлення «авторського» продукту. Рідше для такої сфери послуг винаймають офіси. Більшість «продавців вільного часу», як вони себе називають, є вчорашніми студентами або навіть викладачами.

Скільки вартує «вільний час»?

Цінова політика таких агентів в більшості не дуже відрізняється. Зазвичай ціни залежать від типу роботи (реферат, курсова, дипломна, магістерська), обсягу, терміновості (чим менше часу, тим дорожче) та складності теми. Наприклад, курсову роботу зазвичай виконують за 5-9 днів, але за відповідну плату курсову вам зроблять навіть за день.

Важливу роль в замовленні курсової роботи відіграють й інші її особливості. Наприклад, курсова робота, в якій переважає теоретична складова, обійдеться дешевше, аніж з практичною складовою. Різниця в ціні – 100-150 гривень.

Як ставиться студентство до таких послуг?

Студенти неоднозначно ставляться до таких послуг. Але тут відіграє свою роль і рівень знань студента, і розуміння дисципліни, і ряд інших чинників. Для тих, хто пропускає заняття в університеті чи не має достатніх знань в своїй сфері, питання вирішується переважно купівлею роботи. Однак не перевелися студенти, які всі роботи виконують самотужки, і це не є для них проблемою.

Студент-третьокурсник Тернопільського національного педагогічного університету Тарас не вбачає в купівлі наукової роботи нічого поганого.

«Курсову ніколи не замовляв, - каже він. - Якось так виходило, що завжди справлявся з навантаженням в університеті, відтак щодня залишалось трішки часу, аби дописати кілька речень у курсову роботу. Втім, думаю, подібною послугою скористався вже не один студент, і я не бачу в цьому нічого поганого. В епоху ринкових відносин можна мати все із зайвими грошима».

– Якщо в мене є достатньо часу, сил, ресурсів на написання курсової, то чому я маю платити гроші за невідомо що? – риторично запитує студентка Тернопільського національного економічного університету Ірина. – Знаю чимало випадків, коли одногрупники замовляли курсові і реферати, а потім ще мали через це проблеми, бо їх ловили на плагіаті. Мені здається, що якщо захотіти, то можна і самому впоратися з роботою.

Четвертокурсник Дмитро з ТНЕУ каже, що тема курсової йому подобається, тому він пише її сам. «Якби тема була нудною і непотрібною, то я б курсову купив, – каже Дмитро. – Більшість моїх одногрупників самі роблять курсові, їм також допомагають керівники. Рідко хто купує, бо то задоволення не з дешевих».

Як борються університети з купленими роботами?

Чи не всі «наукові» агенти, які продають роботи студентам, в один голос запевняють, що всі роботи пишуть самостійно, не використовуючи чужих матеріалів, опираючись лише на найсвіжіші і перевірені джерела, нібито гарантуючи замовнику оригінальну роботу.

Викладачі університетів не в захваті від такої тенденції серед молоді.

«Моє ставлення до куплених наукових робіт є негативним. У викладача завжди є бажання навчити мислити, зробити висновки, від загального прийти до конкретного. Студентська наукова робота повинна спонукати до самостійного мислення», – переконана викладач Тернопільського національного педагогічного університету Наталія Фурманкевич.

У вишах у більшості випадків курсові, дипломні, магістерські та інші наукові роботи перевіряють на наявність плагіату. В цьому на допомогу викладачам приходить спеціальне комп’ютерне забезпечення, перехитрити яке доволі важко.

Соломія ШАЛАЙ

Фото з відкритих джерел