Вам піцу Маргарита, Прошуто Котто, Салямі, Капрічоза, Ромма чи Мілано? Ні, це зовсім не меню італійського ресторану. Такий різновид піци пропонує Софія Вітенко зі Старого Вишнівця, що на Збаражчині.  Більш як рік вона переймала досвід відомих італійських піцайол у Польщі, а відколи повернулася додому, не перестає дивувати всіх вишуканим смаком страв та їхнім виглядом.

Про це пише «Сільський господар плюс».

Від мрії до реальності

– Пам’ятаю свою першу піцу, яку я приготувала ще в десятому класі: грубе тісто, змащене майонезом і кетчупом, викладена копчена ковбаса і потертий зверху твердий сир, – розпочала нашу розмову Софія. – Оскільки тоді я ще ніколи не пробувала справжньої піци, то свій витвір вважала майже шедевром. Мені завжди подобалося працювати з тістом. Вдома була стара піч, в якій бабуся Марія пекла паски, хліб і струдлі. Я старалася бути поруч, залюбки долучалася до роботи. Пізніше сама пекла торти і печиво. Утім про професію кондитера ніколи не мріяла. Хотіла стати військовою. Але вийшло так, що вступила до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії на факультет фізичного виховання. Гадала, закінчу навчання і працюватиму тренером. Та, напевно, доля мала на мене інші плани, тож у результаті я поїхала до Польщі. У місті Кошалін мені запропонували роботу в італійському ресторані-піцерії «Napoli». Цей заклад, а також ще одна піцерія з такою ж назвою, які належали одному власнику, дуже популярні серед місцевих жителів. Спочатку мені було трохи лячно, бо ж не мала жодного уявлення про те, як правильно пекти піцу. Але я швидко освоїла цей процес і вже через місяць працювала майже на рівні з іншими.

Тісто має політати

– До нас часто приїжджали піцайоли з Італії та Іспанії і навчали всім азам своєї професії, – продовжує розповідь Софія. – Скільки цікавого я дізналася від них про піцу! Головне, казали вони, навчитися правильно замішувати тісто, бо від нього залежить, як у результаті смакуватиме піца. Наголошували, що найкраще тісто – замішане руками. Друге правило: до тіста входять лише борошно, вода, цукор, сіль, дріжджі та оливкова олія. Ніяких яєць і молока. Базовий сир для піци – моцарела, а не жовті сири. А бачили б ви, як майстри піци крутять тісто у повітрі, роблять із ним розмаїті трюки! Це схоже на якесь шоу. Коли тісто розтягують у повітрі, у ньому зберігаються бульбашки, які утворились під час ферментації. Якщо ж тісто розкачувати качалкою, воно не буде таким пористим.

Привезла найцінніше - досвід

Оскільки заклад, де працювала Софія, був найпопулярніший у місті, тож і замовлень отримували тут дуже багато – більш як триста піц щодня. Робочий день нашої землячки розпочинався о восьмій ранку і закінчувався о першій ночі.

– Тепер я розумію, чому серед піцайол переважно чоловіки, – каже Софія. – Це досить нелегка фізична праця. Нема навіть часу присісти. Усі п’ятнадцять годин на ногах. Але завжди шукаючи плюси у кожній справі, я ніколи не жалілася, навпаки, усім цікавилася, навчалася, тому додому «привезла» найцінніше – досвід. Повернувшись до Старого Вишнівця, найперше, що зробила – спекла для рідних свою улюблену піцу «Мілано». Вони були у захваті. Після цього я готувала піцу щодня, бо ж вона не проїдається, і пригощала нею гостей, родичів і сусідів.

Із присмаком Італії

Якось, смакуючи витвором дружини, чоловік Софії Володимир запропонував їй пекти піцу на замовлення. Так, як це роблять місцеві кондитери, випікаючи торти та різне солодке печиво. Господиня спершу вагалася, не була впевнена, що люди замовлятимуть, але добре все обдумавши, вирішила спробувати.

– Спочатку я пекла піцу у газовій духовці, але бажаного результату не отримувала, – каже Софія. – Тісто для піци хоче високої температури – не нижче 350 градусів. Максимальна ж температура у газовій духовці – 250 градусів. У результаті тісто виходило пухким, а пухкими мають бути лише бортики. Тому спеціально для цих потреб я придбала електричну духовку на дві шухляди. Майже всі інгредієнти для начинки – різні види сиру, оливкова олія, консервовані помідори – я замовляю з Італії. Місцеві – лише вершки для соусу та рукола. Цього року спробувала сама консервувати помідори.

У фаворитах  – «Домашня» та «Емілія»

Тепер від охочих спробувати Софіїної піци нема відбою. Через знайомих і завдяки «сарафанному радіо» кількість замовлень лише зростає. Піцою залюбки смакують у Старому Вишнівці і довколишніх селах. Кожен ранок у молодої піцайоли розпочинається із телефонного дзвінка-замовлення.

– Після цього я замішую тісто, формую з нього кульки і поміщаю визрівати на десять годин до холодильника – тоді воно не липне до рук, не рветься і його легко підкидати, – розповідає піцайола. – Тим часом готую для начинки соуси: помідоровий, вершковий і грибний. Окремо ще варю часниковий соус. У нього за бажанням можна вмочати готову піцу. Нарізаю усі інгредієнти: ковбасу, шинку, помідори, сир, зелень. Печеться піца рівно чотири хвилини. Поки готується одна партія, іншу чоловік розвозить замовникам.

Найбільше піци Софія випікає у вихідні. Бувало, за один день отримувала п’ятнадцять замовлень. Фаворитом є піца «Домашня» та «Емілія». Користуються популярністю «Маргарита», «Салямі», «Чотири сири», «Ромма», «Прошуто Котто», «Вегетаріанська», «Капрічоза».

На досягнутому майстриня не зупиняється: постійно навчається, випробовує нові смаки, вдосконалюється у так званій піца-акробатиці. А у думках виношує свою найбільшу мрію – відкрити у Старому Вишнівці власну піцерію «Мілано» – маленьку Італію з присмаком моцарели і томатів.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА