Сьогодні, 27 вересня, святкуємо Воздвиження Чесного Хреста Господнього, одне із 12 найбільших свят у християнському світі.

Є у Тернополі храм, для якого це свято – особливе. Саме він наречений іменем нинішнього празника. Йдеться про церкву Воздвиження Чесного Хреста, якій минає цього року 445 літ. Цей найстаріший храм міста має непересічну історію. Вона нерозривно пов’язана з тим усім, що пережив Тернопіль у попередніх століттях.  

Про деякі архітектурні особливості, «біографію» храму, який справедливо називають сакральною візитівкою Тернополя, «Терену» розповів дослідник історії нашого міста, науковець, завідувач відділом давньої історії обласного краєзнавчого музею, член Всеукраїнської спілки краєзнавців України Олег Гаврилюк.

Олег Гаврилюк

- Хоча перша літописна згадка про церкву датується кінцем XVI століття, перекази засвідчують: будівництво храму велося ще до давньоруського періоду, періоду князювання Данила Галицького. Принаймні, є кілька легенд про те, що церква над ставом будувалася на фундаменті набагато старішого храму, - каже науковець.

– Та все ж: коли, за архівними документами, збудували церкву?

- Передусім, давайте уявно перенесімось у XVI століття. У цей час Тернопіль активно зміцнюється. Місто постає на правому березі Серету, де будується замок. А на невеликому пагорбі на південно-західній околиці міста, біля Львівської брами, де був захисний оборонний вал, починають будувати із пісковику кам’яну Воздвиженську церкву.

- Тобто храм стає оборонним форпостом на околиці міста?

- Саме так. Церква, як оборонна споруда, має такі параметри: її довжина - 25 м, ширина - 8,6 м, товщина стін - від 1,2 до 1,8 м. Західна частина церковного подвір’я примикала до міських укріплень. У ті часи так створювалась оборонна лінія, в тому числі - і за рахунок сакральних споруд, які виконували оборонну функцію. У Тернополі була особлива ситуація з обороною. Поблизу проходив сумнозвісний Чорний шлях – татари використовували його під час набігів на польські володіння. Архівні документи засвідчують, що із 1544 до 1698 рік татари та їхні союзники, турки, 14 разів нападали на місто. Тому Тернопіль від початку будувався як укріплений пункт, котрий мав захищати навколишні землі від набігів татар. Тож зрозуміло, чому церква Воздвиження Чесного Хреста архітектурно наслідувала староукраїнські будівельні оборонні традиції. Отож, західна частина церкви, підходила до міських укріплень, а північна була обмежена міською водоймою - ставом.

- Хоча перша літописна згадка про церкву датується кінцем XVI століття, перекази засвідчують: будівництво храму велося ще до давньоруського періоду, періоду князювання Данила Галицького. Принаймні, є кілька легенд про те, що церква над ставом будувалася на фундаменті набагато старішого храму, - каже науковець. – Та все ж: коли, за архівними документами, збудували церкву?

- Передусім, давайте уявно перенесімось у XVI століття. У цей час Тернопіль активно зміцнюється. Місто постає на правому березі Серету, де будується замок. А на невеликому пагорбі на південно-західній околиці міста, біля Львівської брами, де був захисний оборонний вал, починають будувати із пісковику кам’яну Воздвиженську церкву.

Настоятель храму отець Дмитро з макетом реконструкції церкви 

- Тобто храм стає оборонним форпостом на околиці міста?

- Саме так. Церква, як оборонна споруда, має такі параметри: її довжина - 25 м, ширина - 8,6 м, товщина стін - від 1,2 до 1,8 м. Західна частина церковного подвір’я примикала до міських укріплень. У ті часи так створювалась оборонна лінія, в тому числі - і за рахунок сакральних споруд, які виконували оборонну функцію. У Тернополі була особлива ситуація з обороною. Поблизу проходив сумнозвісний Чорний шлях – татари використовували його під час набігів на польські володіння. Архівні документи засвідчують, що із 1544 до 1698 рік татари та їхні союзники, турки, 14 разів нападали на місто. Тому Тернопіль від початку будувався як укріплений пункт, котрий мав захищати навколишні землі від набігів татар. Тож зрозуміло, чому церква Воздвиження Чесного Хреста архітектурно наслідувала староукраїнські будівельні оборонні традиції. Отож, західна частина церкви, підходила до міських укріплень, а північна була обмежена міською водоймою - ставом.

- Вежа-дзвіниця будувалася разом із церквою чи пізніше?

- Почну з того, що зі смертю Івана Острозького (1554 - 1620), який володів містом, рід Острозьких, по суті, згас по чоловічій лінії. Тоді Тернопіль перейшов у власність Тимаша Замойського, чоловіка Катерини Острозької. І ось, за нових господарів, починається будівництво вежі-дзвіниці, яка примикає до західного фасаду Надставної церкви. У 1627 році тут закінчується будівництво масивної триярусної вежі-дзвіниці, і відтоді архітектурні обриси церкви набули остаточного вигляду. На честь завершения будівництва вежі над порталом входу було вмуровано вирізьблений підпис, який гласив, що вежу-дзвіницю зведено 28 липня 1627 року у часи правління в місті Тимаша Замойського (1591-1638) і його дружини Катерини Острозької.

- Як же вплинули на будівлю храму наступні десятиліття та століття?

- Усередині 18 століття у зв’язку з пригнобленням православ’я на землях Речі Посполитої церква занепала. Незабаром її закрили і  перетворили на склад. У 1800 році дідич міста, коронний граф Йосиф Потоцький підтвердив церкві, збудованій у ренесансному стилі, попередні привілеї, надані ще князем Костянтином Острозьким та іншими дідичами. У 1831-ому, а за іншими джерелами, – 1832 році Тернопіль пережив велику пожежу. Було знищено багато будівель. Від пожеж серйозно постраждала і Надставна церква, покрівля якої

повністю згоріла… Ще цікава обставина: у 1870-х роках у Тернополі побував знаменитий француз Наполеон Орда, який на своїй гравюрі зобразив західну оклицю старого міста на березі озера. На передньому плані гравюри можна побачити Тернопільський замок, а на задньому - Надставну церкву. У 19 столітті у північно-східній частині церковного подвір’я будують просту цегляну дзвіницю з арочними закінченнями та невеликим декоративним шпилем.

- Наступні світові війни внесли свою негативну лепту в архітектуру храму?

- Так. У 1917 році церква постраждала від вибухів гранат, а під час Другої світової зазнала нових руйнувань. Сучасного архітектурного вигляду вона  набула після реставрації y 1954 році. Тоді, зокрема, було видозмінено купол. На прилеглій території у наш час зведено капличку.

Ось така історія храму, який обрав собі назву сьогоднішнього празника – Воздвиження Чесного Хреста Господнього.

Недільного ранку тут розпочалась святкова літургія, парафіяни зійшлися до спільної молитви, аби подякувати і вклонитись Господу Богу. А ще добрим словом люди згадали відомих і невідомих зодчих, іконописців, майстрів настінного розпису, які залишили на церковних стінах і куполах прекрасні зразки сакрального мистецтва.

Збудований во славу Всевишнього і на спомин нащадкам, стоїть храм на березі ставу, у водах якого, разом із силуетом церкви Воздвиження, здається, відбивається вся її майже 500-літня історія…                                                                   

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора та з архіву Олега Гаврилюка