Волонтерка тернопільського Логістичного центру допомоги бійцям АТО Христина Феціца нещодавно повернулася зі сходу з морем вражень. Вона розповіла, чи може жінка-волонтер почуватися безпечно на передовій.

Христина Феціца - відома у Тернополі людина. Її кредо - жінка і на війні повинна залишатися красивою. Тож і в окопі, і на мирній вулиці вона охайна й причепурена. На Донеччину Христина їздила з допомогою для наших бійців.

- Кожна поїздка триває не менше двох тижнів, - розповідає волонтерка. - Цього разу делегували мене, і я разом з маріупольськими волонтерами їздила роздавати пакунки. З бійцями відсутній зв’язок, їх часто передислоковують. Їдеш на позиції і не знаєш - застанеш там наших чи сепаратистів. Не усі місцеві приязні до українських волонтерів, хоча відверто скажу: цього разу я бачила лише позитивних людей. 

Логістичний центр допомоги бійцям АТО часто співпрацює з маріупольськими волонтерами. Серед них багато і жінок, які частенько тішать наших бійців пиріжками і варениками.

- Першим місцем призначення була Прохорівка, - продовжує Христина. - Ми з дівчатами побачили бійця, в нас наче щось перевернулось. Він розповів, що на днях над селом, де вони дислокувались, літали снаряди. Він був дуже схвильований, руки трусились, але він був радий нас бачити. 

Буквально цими вихідними хлопець з 28-ї бригади написав вірш, який надіслав

Христині.

ДЕНЬ І НІЧ НА СХОДІ

Серпнева ніч завершилася боєм,

Нагрілося повітря від вогню,

В родини друзів завітало горе,

Не стримали обіцянку свою.

Ранок розпочався з перемир'я,

Яке раптово обірвалось вдень,

Ввірвалось горе на сільське подвір'я,

Ворожі кулі вподобали мішень.

Серпневий день завершився в атаках,

Відбиті всі потуги ворогів,

Лупили танки, міномети, гради,

Життя забрали наших козаків.

Шкода, що більше вже не встануть,

Не посміхнуться друзям і близьким,

Історії цікаві не розкажуть,

Героїв пам'ятатемо завжди!

08-09.08.15.Ілля Манченко

- Нашим воякам дуже бракує спілкування. Вони телефонують дружинам, мамам, рідним, але часто просто не можуть розповісти їм те, що найбільше болить. Нам вони можуть розповісти все. З хлопцями вони спілкуються не так, як із жінками… Але можу запевнити, що там, на передовій, - справжні джентльмени.

Юлія НІКІТІНА

Фото зі сторінки Христини Феціци у Facebook