Теребовлянська майстриня малює голкою (фото)
Вишивки теребовлянської майстрині Віталії Липки нагадують малюнки. Дуже часто в їхній основі народні орнаменти, один із її улюблених візерунків — дерево життя. Вишивкою пані Віталія прикрашає різноманітний одяг — повсякденний та урочистий, оформлює сценічні костюми, а крім того, вишиває ікони та хоругви. Створює їх за допомогою машинки, працює із гладдю та хрестиком.
— Я викладаю у теребовлянському училищі культури, разом зі студентами вивчаємо старовинні візерунки, застосовуємо їх для оздоблення речей та одягу. Декоративний живопис мені завжди подобався, як і вишивка. Але останньою не займалась, бо ручна вишивка потребує багато часу. Коли спробувала працювати із машинкою для вишивання, мені дуже сподобалось. Хоча це й не проста робота, бо потребує не тільки технічних умінь, а й творчих, зокрема, знань комп’ютерної графіки, за допомогою якої розробляють схеми. Оскільки я закінчила навчально-науковий інститут мистецтв Прикарпаського національного університету ім. В. Стефаника, такі знання у мене були. Коли опанувала навички роботи з машинкою для вишивання, відчула смак цієї роботи. Я почала прикрашати свій одяг вишивкою, а потім і працювати на замовлення. Тепер я поєдную вишивку з малюванням, — каже майстриня.
Утілити в вишивці можна різноманітні схеми, проте моя співрозмовниця розповідає, що найбільше їй до смаку старовинні візерунки.
— Розробляючи орнаменти, використовую деталі давніх візерунків, комбіную та опрацьовую по-своєму, так виходять сучасні малюнки із глибоким корінням. Люблю експериментувати із кольорами — один і той же візерунок у різній кольоровій гамі має інший вигляд та сприймається по-іншому, — провадить мову далі пані Віталія.
На машинці можна відтворити візерунок вишивки, виконаної в будь-якій техніці, а особливо цікаво співрозмовниці переносити у вишитий візерунок витинанки, бо вони мають особливо ефектний вигляд. Тож машинна вишивка — великий простір для творчості.
Найчастіше Віталія Липка працює з гладдю, бо візерунки, створені у цій техніці, нагадують декоративний розпис, який майстрині дуже подобається, — стібки перегукуються із фактурними мазками Петриківського розпису.
Серед особливих замовлень співрозмовниці — хоругви та ікони.
— Найскладніше — створити вишитий образ. По-перше, коли йдеться про ікони, не завжди є готові схеми вишивок, тож найчастіше їх довелось розробляти самій, а це довготривалий та складний процес. По-друге, саме вишивання рис обличчя потребує неабияких технічних умінь володіння машинкою, — пояснює майстриня.
Крім того, пані Віталія оздоблює вишивкою костюми для творчих колективів, бо у теребовлянському училищі культури на них завжди є попит. Нині з іншими викладачками навчального закладу працює над трьома наборами костюмів. Створили різні орнаменти, котрі гармоніюють між собою. Використали для них народні візерунки, надавши їм сучасного звучання. Запитую співрозмовницю про те, чи є різниця між підходом до створення орнаментів жіночих і чоловічих костюмів.
— Склалась така думка, що вишивка чоловічого одягу має бути не такою яскравою, як жіночого, скромнішою. Проте варто, приміром, глянути на борщівські вишиванки, і стане зрозуміло, що це не завжли так. Тим більше чоловічий одяг має бути яскраво прикрашений, коли йдеться про сценічні костюми. Ну ось уявіть — пишно оздоблені жіночі сорочки й чоловічі, де вишито тільки кілька елементів, та й ті ховаються за музичними інструментами, — так буде не надто гармонійно. До речі, коли вишивала сорочку своєму чоловікові, теж застосувала давній орнамент і зашила ним велику площину. Я люблю, коли річ пишно оздоблена.
Інна Віконська
