Майже 125 років тому, 17 лютого 1892 року, у селі Заздрість на Тернопільщині народився майбутній єпископ Української греко-католицької церкви, кардинал Римо-католицької церкви, в’язень сумління Йосиф Сліпий.

«Тернопільська земля знає історію, яку передають із уст в уста. Мама, втративши надію на порятунок своєї дитини, яка знаходилася між життям і смертю, бере її на руки та із села Заздрості пішки йде до Зарваниці. Хто б міг подумати, що ця дитина, яка переживе в той момент цілющу силу Божої благодаті, пізніше буде покликана Богом і стане благовісником надії на всепереможну  Божу силу. Цією дитиною був мій великий попередник Патріарх Йосиф Сліпий…».

Такі слова Блаженнішого Святослава (Шевчука), Глави УГКЦ, сказані ним чотири роки тому в проповіді на Архиєрейській Літургії, під час Всеукраїнської та молодіжної прощі у Марійському духовному центрі в Зарваниці, процитував мені отець Микола Медюх біля стендів, розташованих у дзвіниці Собору Зарваницької Матері Божої.

   «За словами Блаженнішого Святослава, дорога від Заздрості до Зарваниці стала Хресною дорогою, якою проходять тисячі матерів, прохаючи Божої сили Спасителя.  І можна сказати, як підкреслив свого часу тут, у Зарваниці, наш предстоятель, Патріарх Йосиф був благовісником надії для своєї Церкви, перебуваючи у сибірських концтаборах. Він дав нову надію на церковне та національне відродження українців, які опинилися поза межами своєї батьківщини», - сказав священик.

      «На першому поверсі нашої дзвіниці ми помістили фотодокументальні матеріали про становлення, підпільну боротьбу та розвиток Української греко-католицької церкви. Кожен документ, світлина, текстовий матеріал свідчать про той вистражданий  шлях, який пройшла наша церква на чолі із видатним українським церковним і громадським діячем, патріархом Української греко - католицької церкви, вченим і богословом Йосифом Сліпим»,- каже отець Микола.

    Йосиф Сліпий у дитинстві мав погане здоров’я був кволим, часто хворів. І для того, щоб Йосип одужав, мати вирішила піти з сином на прощу до Зарваниці, до Чудотворної ікони Матері Божої, вірячи, що Марія прийме цю жертву і поверне здоров’я синові. Весь шлях до Зарваниці, а це близько 24 кілометри вона несла Йосипа на плечах, хоч поруч їхав віз і вона могла покласти дитину на нього. І дійсно Йосип одужав…

Після закінчення навчання в Заздрості Йосип Сліпий почав навчатися неподалік Зарваниці, у Вишнівчику.  

     Отець Микола розповів, що під час Другої світової війни митрополит Андрій Шептицький і Йосиф Сліпий, який вже на той час був архієпископом, намагалися всіляко полегшити страждання українського народу. Багато зробили обидва священика, щоб налагодити добрі зв’язки і співпрацю між українськими православними і греко-католиками.

        Матеріали фотодокументальної виставки у дзвіниці розповідають про те, що сфабрикувавши достатню кількість матеріалу, 11 квітня 1945 р. було заарештовано весь єпископат греко- католицької церкви, що перебував на території УРСР. В тому числі було заарештовано і митрополита Йосифа Сліпого. За відмову добровільно самоліквідуватися УГКЦ поклала на вівтар мучеництва життя 10 єпископів , 1400 священиків і 800 монахинь - переважно на просторах ГУЛАГУ. Близько чотирьох з половиною тисяч храмів, монастирів, семінарій, каплиць були пущені під склади, музеї атеїзму, а кращі церкви перейшли у власність Російської православної церкви. 

     На виставці представлено матеріали про те, як митрополита Йосипа Сліпого перевозили з табору в табір. Новосибірськ, Маріїнськ, Боїми, Кіров, Печора, Інта, Потьма, Маклаково, Єнісейськ, Красноярськ, Тайшет... Наприкінці 1960 року Йосиф Сліпий сидів з іншими в’язнями у Київській тюрмі. Згодом він був перевезений з Києва до табору у Мордовію. Задіявши всі можливі дипломатичні зв’язки, Римська апостольська столиця таки домоглася звільнення митрополита. Також до цієї акції долучився президент Америки Дж.Ф. Кеннеді. 12 січня 1963 року рішенням Верховної Ради СРСР митрополита Йосифа Сліпого було звільнено. З умовою, що він покине Радянський Союз.

     «Важливо, що Йосиф Сліпий ніколи не шкодував про те, що втратив вісімнадцять років свого життя, перебуваючи в ув’язненні. Він завжди казав,що ці роки не пройшли марно. Він страждав, голодував, але йшов за своїми переконаннями. Хоча його тіло страждало від холоду і голоду, але він жив і Бог увесь час був з ним і підтримував його», - сказав отець Микола Медюх.

     Кожен документ хвилюючої документальної виставки у Зарваниці свідчить про те, що незважаючи на втрати, завдані забороною і переслідуваннями, діяльність УГКЦ тривала. А її глава - митрополит Йосип Сліпий, перебуваючи у неволі, не зрікся своїх повноважень, подавав приклад стійкості і, всупереч ізоляції знаходив спосіб підтримувати паству і духовенство.

Орест САРМАТСЬКИЙ

Фото автора