Тернопільська майстриня створює ґердани, схожі на картини
Нині спілкуюся з тернопільською майстринею Ninel-Ka. Вона працює і над традиційними ґерданами, і ґерданами, що нагадують картини, створює модні чокери та валяє мініатюрні іграшки. Тож розпитала її про особливості рукотворів.
— Ваші роботи різноманітні — це і годинники, і намиста, і брошки… А з чого починалася ваша історія як рукодільниці?
— У більшості рукодільниць історія починалась із декрету. Я — не виняток). Моя маленька рукодільна історія розпочиналась з в’язання гачком. Я активно спілкувалась із жінками, які були в декреті. Одна з них закуповувала дерев’яні намистини для слінгонамиста в інтернет-магазині, і збирала замовлення. Я вирішила доєднатись, щоб спробувати щось таке створити і для своєї дитини. Слінгонамисто - це прикраса для мами та іграшка для дитини. Отож, отримавши намистинки, я взялась за роботу. Гачкувати я тоді не вміла. Вчилась через Інтернет та завдяки підказкам досвідченіших в’язальниць. Згодом ця справа так затягнула, що на світ з’явилось кілька слінгонамист, потім простих намист, а згодом і клатч. Уже через рік я взялась за спиці. Пам’ятаю, одна з тих перших серйозних робіт — пледик для похресника. Згодом намиста в’язала для подруг і сестер.
— Що для вас найголовніше у рукотворі – його естетична, функціональна сторона, інше?
— Найголовніше, щоб людина, для котрої цей виріб було створено, була задоволена. Тому всі вироби, що виконую на замовлення, узгоджую із замовником до найменших дрібниць. Якщо ж виріб твориться з натхнення, то головне, щоб він створився таким, як я його «побачила» в уяві.
— Що вам найбільше подобається у рукоділлі?
— Багатогранність. Коли людина вміє багато, то може переключатись з одного виду рукоділля на інший. І це не втомлює, а надихає. Вона не лише може працювати в одній техніці, а й поєднувати кілька, щоб створити щось своє, особливе та неповторне.
— У вас чимало ґерданів. Чим вас приваблюють ці прикраси? Крім того помітила, що багато з них прикрашають візерунки, які можна назвати сюжетними. Тож розкажіть, як ви створюєте візерунки, що надихає вас?
— З бісером я познайомилася три роки тому. Спочатку наша дружба не була міцною)). Придбавши станок і бісер, я сіла за роботу. Вчилась також по відео та статтях з Інтернету. Проте, як кажуть, не склалось одразу. Тому матеріали я відклала, і продовжувала займатись в’язанням та вишиванням. Але за рік я вирішила повернутись до техніки плетіння на станку. І цього разу все вийшло. Відтоді станок та бісер далеко не відставляю. Мені дуже подобаються оригінальні прикраси. Ґердани з геометричними візерунками та квітами я роблю, проте надихаюсь і захоплююсь більше тими, котрі нагадують картини. Такі прикраси можуть дозволити собі носити сміливі та впевнені в собі жінки. Класичні чорно-біло-червоні варіанти носять більшість панянок, тому що ці відтінки та малюнки підходять до будь-якого вбрання. А ось ґердан із зображенням вовчиці, білих ведмедів, метелика, лебедів, снігурів, Біг Бену, чи Ейфелевої вежі бажають носити трохи менше красунь. Хоча, ґердан із вовчицею я робила вже тричі. Щось у ньому є таке, що притягує. Коли бачу якусь особливу схему, то не можу заспокоїтися, поки не втілю її в життя. Так і з цією вовчицею.
— А ще у вас помітила багато популярних нині чокерів…
— Чокери - це особлива тема. Моя коліжанка давно вже замовляла таку прикрасу. І от, настав момент, коли я вирішила, що прийшла пора спробувати. Так створився один, потім-інший, і Остапа понесло). Мені подобається стиль бохо. Такі прикраси додають особливого шарму своїй власниці. Чокери дуже актуальні зараз, оскільки пасують і до літніх сарафанів, і до легких блуз, а деякі і до вечірніх суконь. Нещодавно створила авторський чокер ніжно-блакитного відтінку з блиском.
— Не можу не поцікавитися, з якими матеріалами вам найбільше подобається працювати – адже у вас є роботи з бісеру, з каміння, вовни…
— На даний час я працюю більше з бісером. Тому поки що робота з ним нелегка, проте найулюбленіша). З вовною я працюю у техніці сухого валяння. Створюю авторські іграшки невеличких розмірів (до 10 см) на особливій підставці, котра є частиною задуму. З останніх робіт — горобчик із букетом квітів, білка з букетом шишок, заєць із подарунком у лапах та трояндою в зубах. Моя улюблена робота — сова-в’язальниця в окулярах. У неї були спиці розміром з зубочистку, до речі, найменші, на яких я коли-небудь в’язала. А нині вона стоїть, мабуть, на чиємусь робочому столі, і маю сподівання, надихає та радує чиєсь серце і душу.
— Обираючи матеріал для роботи, на що, перш за все, звертаєте увагу?
— На якість. Не хочеться розчаровувати поціновувачів своїх виробів. А також на оригінальність. А інколи матеріали купую просто тому, що хочеться. Думаю, не відкрию таємницю, коли скажу, що в усіх творчих людей живе такий-собі хом’ячок, якому завжди всього мало. Особливо, якщо ця творча особа займається кількома видами рукоділля.
— Те ж питання про техніки – яка з них вам найцікавіша
— Був період, коли в‘язання гачком - це було найцікавіше і найулюбленіше. Нині я трішки відпочиваю від гачків та спиць. Згадую про них в осінньо-зимовий період, бо якраз у той час в’яжу «одяг» для горнят. Працюю, як я вже зазначила, більше із бісером — уже другий рік поспіль, поки не набридло, навпаки, захоплює, затягує ще більше. Особливо, коли бачу нові схеми для ґерданів, або ж картинки в Інтернеті із зображенням квітів чи тварин, чи архітектури. В такі моменти я вже бачу, який вигляд матиме виріб, з яких матеріалів, яких розмірів і т.п.
— І на останок — освоєнням яких нових вершин плануєте зайнятися найближчим часом?
— Однозначно буду щось нове освоювати, але поки не знаю, що саме. Оскільки технік надзвичайно багато, і їх кількість постійно зростає. Поки що працюю над колекцією авторських ґерданів. А далі поживем — побачим.
Інна Віконська.
Фото надані Ninel-Ka.
