Тернопільська мандрівниця: «Будь-яке зрушення на пару десятків кілометрів як бальзам на душу»
Тернополянка Катя Рудяк дуже любить подорожувати. Дівчина за минулий рік проїхала понад 5 тис. км автостопом. Попри свої захоплення туристка встигає навчатися у Києві та є громадським активістом.
Дівчина розповіла ТЕРЕНу, що жага до подорожей вирує у її крові.
Знаю, що ти багато подорожуєш, де знаходиш сили та час?
Час завжди є, лише потрібно його правильно використовувати. Саме задоволення знати, що у тебе на завтра є декілька пунктів до виконання, та в залишку хоча б одна вільна годинка то відразу ж з’являється і бажання, і мотивація до дії. У далеких подорожах я знаходжу в собі сили для буденних справ. Коли довго сидиш на місці, то будь-яке зрушення на пару десятків кілометрів як бальзам на душу.
Що тебе надихає?
Обожнюю дорогу. В жодному разі не плацкарти нашої Укрзалізниці. Ця «романтика» не для мене. Піднабридло. Коли їдеш автомобілем, то це якась особливо атмосфера шляху. Також, надихають фото. Хто ж не любить нові знимки для інстаграм (усміхається - прим. автора).
Як обираєш міста, маршрути?
У виборі керуюся незвіданістю. Тягне туди, де мало хто був. Маршрут стараюсь обирати з максимальним охопленням цікавих місць. У мене навіть існує особиста електронна карта з місцями «must have to visit».
Де вже встигла побувати?
Відвідала всі області України, але не усі обласні центри, на жаль. Близько 8 країн (Італія, Іспанія, Угорщина, Австрія, Росія, Болгарія, Білорусь, Польща). У більшості із них була не менше тижня часу. В Італії навіть більше місяця. Щоб відчути увесь колорит країни, потрібно пожити там. Наразі? хочу поїхати у Грузію. Ця мрія переслідує мене вже більше 7 років.
Що більше любиш, архітектуру чи природу?
Однозначно природу. Я географ і це вже як спосіб життя. Неможливо йти в горах і не бачити глобальність руху земної кори, чи розглядати Дніпро не як річкову систему. Тепер вже навіть хмари називаю латинню.
Порекомендуй нашим читачам топ-5 місць, які ти порадила б побачити першими? Напевне, кожен у своєму житті повинен пройтися цвітучими Мармаросами у Карпатах і скупатися в високогірному о. Бербенеску, відчути дух Білгород-Дністровської фортеці, котрій більше 2 тис. років, перейти другу за розміром у Європі пустелею – Олешківські піски на Херсонщині, стрибнути з мосту у Кам’янець-Подільському, сплавитися на катамарані Дністром та пролізти хоча б декількома печерами на Тернопільщині.
Знаю, що ти подорожуєш автостопом. Чи не страшно?
Для початку, хочу попросити маму і тата, щоб подальшу інформацію сприйняли нормально (сміється – прим. автора). У нас дуже хороші люди, які завжди готові допомогти. Лише за 2016 р. я проїхала біля 5 тис. км автостопом і це, напевне, найкращі подорожі. Ти завжди можеш десь зупинитися, зманеврувати маршрутом та корегувати час. Нові знайомства, нові історії, нові пригоди – це справжній автостоп. Я їла турецькі солодощі, бачила як розвантажують фури в Одесі у порту, отримувала ящиками мандарини та з деякими людьми спілкуюсь ще досі.
Фото з особистого архіву Каті Рудяк
