Найколоритнішими учасниками фестивалю обдарованої учнівської молоді Збаражчини «Назар і Я» безперечно були козаки у формі та з характерними зачісками, які на фестивалі частували гостей смачнючими козацькими стравами.

Сьогодні хочемо познайомити з ними і читачів «Народного слова».

Наказний отаман Тернопільського обласного коша українського козацтва генерал-хорунжий Володимир Мосейко розповів про те, що являє собою їхня організація і чим вони займаються. Організація утворилася у жовтні 2013 року, коли козаки, десантники-афганці та екологи об’єдналися в одну структуру, − так відбулося народження козацько-десантно-екологічного осередку імені Дмитра Байди Вишневецького.

DSC_01861-650x418

− Перше хрещення пройшли Майданом, спочатку тернопільським, а потім Київським. Після Майдану багато наших козаків пішли воювати на Схід у складі Збройних Сил та добровольчих батальйонів. Дякувати Богу усі живі, хоча є поранені, − зазначив козацький отаман.

Займаються тернопільські козаки військово-патріотичним вихованням молоді в дусі українського козацтва, лицарства. Крім патріотичного виховання підростаючого покоління, активно займаються волонтерством. Лише за минулий рік вони надали волонтерської допомоги українським військовим на півтора мільйона гривень, допомагали усім, чим могли, із ремонтом техніки, продуктами харчування. З військово-культурно-просвітницькими місіями тернопільські козаки з осередку Дмитра Байди Вишневецького об’їздили увесь Схід. Лише в цьому році здійснили п’ять поїздок в зону АТО − в Луганську та Донецьку області, були в Авдіївці. Неодноразово козаки допомагали і в проведенні різних громадських акцій, зокрема під час прощі до Зарваниці безкоштовно харчували прочан. Незамінні козаки і на різноманітних вишколах, вони не лише вміють смачно готувати, а й навчити військової справи, неодноразово козаки брали участь у вишколах збаразьких курсантів.

Тому з радістю зголосилися приїхати у Травневе, щоб почастувати гостей та учасників фестивалю обдарованої молоді Збаражчини «Назар і Я» смачним козацьким обідом. Серед кремезних та поставних чоловіків неможливо було не помітити симпатичну білявку, яка хвацько вправлялася на імпровізованій кухні під відкритим небом. Козачка Анастасія Кавчак з козаками познайомилася на Майдані, коли вона, молода матуся, разом із сотнями тисяч українців під час Революції Гідності поїхала в Київ виборювати право на життя в чесній країні. Тернополянка була активною учасницею Революції, практично безвиїзно перебувала на Майдані з третього грудня по третє березня.

DSC_0190-397x418

– Поїхала на Майдан свідомо, залишивши трирічного сина в Тернополі, і розуміла, що не хочу і не можу допустити, щоб через п’ятнадцять років, коли моя дитина виросте, якийсь «Беркут» потовче її за мрію жити у нормальній країні, - розповідає Анастасія. - Тоді я, як ніколи, відчула, що, якщо ми не піднімемося на протест і не вистоїмо нині, то завтра нас знищать поодинці, і ніколи вже України не буде.

Після революції Гідності займалася волонтерством, шукала зниклих безвісти на Майдані людей, обдзвонювала знайомих, тих, хто був поруч, відшуковувала будь-яку інформацію, яка б дала можливість знайти зниклих людей. Шукаючи майданівців, Анастасія несподівано для себе зустріла свого майбутнього чоловіка, якого усі вважали безвісти зниклим, усі, крім неї, адже вона не вірила, що її знайомий з 8-ої афганської сотні просто так може зникнути. І вона його знайшла, він був поранений у руку, жінка почала опікуватися ним, лікувати і непомітно закохалася у свого героя, з яким згодом одружилася. Нині вони разом з козаками.

– Якби мені хтось у 2012 році сказав, що я стану козачкою і поміняю підбори і сукні на берци та камуфляж, я б ніколи в це не повірила, а вже кілька років кращого одягу для мене не існує і кращих друзів теж, − запевняє практичний психолог за освітою та козачка за покликанням – Анастасія Кавчак.

Разом із хлопцями-козаками Анастасія часто їздить на Схід і продовжує волонтерську діяльність, допомагає в організації літніх таборів для дітей загиблих героїв, волонтерів, учасників АТО, щоб діти трохи відпочили від постійної атмосфери війни, адже це ненормально, що у шестирічному віці вони розрізняють вид снаряда і навіть те, в яку сторону він летить. На запитання, чи не відчуває себе обдуреною і чи не зневірилася вона після Майдану, адже в державі не відбулося тих змін, на які усі чекали, навпаки, до економічних проблем додалася ще й війна, Анастасія переконує, що ні.

− Ці два роки після Майдану укріпили у вірі, що Україна буде, поволі, застосовуючи вже інші методи боротьби, ми все одно доб’ємося свого і переможемо, − ні на мить не сумнівається козачка.