«Дотепний той, хто жартує зі смаком” – ці слова приписують давньогрецькому  філософу Арістотелю, а поціновувачі українського гумору стверджують, що  кращі нині сміхотвори – учасники »Вар’яти-шоу”.

Сьогодні до його складу входять артисти Володимир Жогло, Володимир Ковцун, Віталій Тильний, Сергій Полупан, Валентин Сергійчук та їх очільник, відомий український шоумен та телеведучий Сергій Притула, розмова з яким видалася змістовною. До речі, говорили ми не тільки про смішне, пише razom.media.

Слово “вар’ят” в українській мові має дещо поблажливий відтінок, візьмімо хоча б фразеологізм “грати вар’ята”. Чому обрали саме цю назву?

   Я її не обирав. Шоу існувало до моєї появи як очільника структури. А назва своїм корінням лине до однойменної команди КВН, яка функціонувала у Тернополі і мала неабияку популярність.

   У 2000-их у Західній Україні було декілька гуртів  подібного стилю та навіть зі схожими назвами. Чому досі, якщо не секрет, лишилися на плаву тільки “Вар’яти”?

   Секрет простий: коли я прийшов до управління цим шоу, то переманив усіх найкращих учасників подібних гумористичних проектів під своє крило. В результаті шоу-конкуренти залишились без фронт-менів і поступово зачахли.

   У вас фактично відсутні масні жарти та на політичну тему, чим  непогано “годуються” інші гумор-шоу. Це принципова позиція?

   Так, ми не любимо йти по шляху найменшого опору, а вульгарність і політика – це ті інструменти, де дуже сильно напружуватися не потрібно. Ми обрали для себе царину побутового гумору. І сам факт семирічного існування шоу говорить про те, що ми не помилилися!

   Щось змінилось за ці роки?

   Так, змінилась, зменшившись, кількість людей на сцені. Змінились концертні майданчики: з клубів на концертні зали, що, відповідно, потягнуло за собою зміну контенту наших програм. Останніх 4 роки вони орієнтовані на сімейну аудиторію, а два попередні роки ми долаємо гросмейстерську планку у понад 100 концертів на рік. Зрештою, у 2016-у ми стали телевізійним шоу.

   Хто є хто у вашій команді та що тримає усіх разом?

   У нас є самопишучі актори, які працюють в одному тандемі в мініатюрах та індивідуально з монологами чи піснями. А тримаємось купи, бо маємо напрочуд здорову атмосферу в колективі і любимо те, що робимо!

   Вихід у телеефір вніс якісь корективи у програму “Вар’ятів”?

   Частково. Намагаємось не показувати на концертах ті номери, які глядач уже бачив на телеекрані. Проте після кількох випадків, коли люди жалілись, що прийшли побачити саме ту чи іншу мініатюру, яку бачили в телеверсії, ми  почали міксувати матеріали з розрахунку 75% нового на 25% кращого з того, що було на телеекрані раніше.

   “Вар’яти” всюди і завжди зривають аншлаги  чи були провальні виступи?

   Скажімо так, були виступи, після яких залишалось враження, що ми з глядачем розминулись у своїх очікуваннях. Найгірші виступи зазвичай у залах, які не опалюються. Люди ховають руки в рукавах своїх курток, шуб і т. д., тому й не аплодують. Атмосфера, зрозуміло, трохи не та.

Хоч у країні війна, у вас доволі щільний концертний графік. Як гадаєте, у такий спосіб глядач ховається від реальності, чи це просто спроба розвантажитись від негативу?

   Радше другий варіант. Війна присутня в житті кожного українця. І відволіктись від тих інформаційних потоків хоч на пару годин, зокрема і на нашому виступі, – не найгірший варіант.

   Чи плануєте концерти в Канаді?  

   Це наша давня мрія. Останніх 3-4 роки я отримую десятки, сотні листів з Канади та США з проханням приїхати з концертами. Вже було кілька спроб прилетіти, найближче до цього ми були минулої осені, вже мали на руках відкриті робочі візи, але… вкотре в останній момент підвела сторона організаторів. Маю велику надію, що цієї осені все вдасться! Плануємо відвідати Торонто, Оттаву, Монреаль, Едмонтон і ще пару міст, які зараз опрацьовуються щодо організаторів на місцях.

Ви, кажуть, закінчивши Тернопільську академію народного господарства, навчались у Лондоні та водночас умудрилися ще й попрацювати від будівельника, вантажника до офіціанта та помічника кухаря. Хотілося спробувати все і відразу?

У Лондоні я «підтягував» англійську, а  така велика кількість професій, думаю, звична справа для наших заробітчан. Вічно шукаєш, де б поплатніше, або менше часу витрачати на дорогу, або ще якісь аргументи.

Якщо гумор для Вас – робота, то що ж тоді відпочинок?

   Сон, сім’я і спілкування з друзями. А як все це ще й у Карпатах, то  не відпочинок, а казка!

   Вже купа років тому серед зірок (ТБ, естради та ін.) з’явилась мода братись до політики. Вас вона цікавить? Ось кажуть, С. Вакарчук планує йти в президенти…

   Святослав уже в депутати ходив. Якщо так і в президенти сходить, то буде дуже весело. Ні, я наразі займаюсь тим, що приносить найбільше користі і задоволення: телебачення, «вар’яти» і волонтерська праця.

Чому Ви взялись особисто збирати кошти на допомогу воїнам АТО та навіть супроводжувати вантажі в зону бойових дій?

       Я маю певний кредит довіри від людей у нашій країні, і було б нерозумно не використати його для мобілізації ресурсів на підтримку Армії. На початку лютого, коли Авдіївка окропилась кров’ю і наші хлопці понесли суттєві втрати, один заклик у Фейсбуці дозволив зібрати валютою та гривнями еквівалент 3,3 мільйона гривень, які зараз активно освоюю. Вже закуплено 2 снайперські комплекси, на черзі третій. Тепловізори (з дуже дорогих), у дорозі сучасні коліматорні приціли, оптика високої кратності, тепловізійний приціл, приціл на ДШК, 10 комплексів «Хижак» для кулеметників тощо.

   Супроводжувати вантажі в зону АТО особисто вдається не завжди: зайнятість на ТБ, щільний гастрольний графік тощо. Якщо є вікно у 2-2,5 доби, їду сам, а  якщо ні, то маю кілька «френдлі» волонтерських структур, підтримкою яких і користуюсь.

   Яке пожертвування Вас дуже вразило?

   Зазвичай найбільше розчулюють, пробиваючи своєю щирістю до сліз, діти. Вони нерідко приносять заощадження, які робили на придбання якихось подарунків собі, наприклад, на день народження чи на Різдво. А чого вартий Саша з Ірпіня – прикутий до візка чоловік, який віддав хлопцям обігрівач зі свого гаража?! Дуже багато таких випадків, які розривають серце. Українці продовжують вражати своєю самопожертвою на добру справу!

   Як вояки сприймають Ваш (медійника і гумориста) приїзд?  Чи просять розказати щось смішне? Що найчастіше просять привезти?

   Та як сприймають? Раді, звичайно, що до них є увага. За інших умов хтозна, чи перетнулися б. Розпитують про різне, а я, звісно, намагаюся потішити хлопців якимись байками, анекдотами, оповідками. Якщо залишаюсь на ніч, то вечеря перетворюється на міні-концерт.

   Привезти просять те необхідне, що підвищує ефективність бою. Слава Богу, сьогодні держава вже забезпечує бійців формою, «броніками», кевларовими шоломами, медичною допомогою, а ось з оптикою, сучасними системами ведення бою, снайперськими та антиснайперськими комплексами досі сутужно, тому роботи ще багато. Працюємо!