На виставці робіт креативної місцевої художниці Наталі Басараб побувала журналістка Людмила Островська. Вона ж назвала мисткиню різноплановою, багатогранною та надзвичайно талановитою, завдяки її унікальним полотнам.

- Ну що ж – натюрморти і пейзажі, квіти і затінки дворів та прозорість пляжів  — це, звичайно, добре, але саме картини з оголеними жінками, як стверджують знавці мистецтва, найсильніше зачіпають естетичні струни наших душ. Вперше пані Наталя відважилася виставити і таку серію картин, які їй, свого часу,  принесли славу на міжнародних виставках, - пише Людмила на сайті ПроТе.

1ос

Своїми картинами  з пір’я вона здивувала і  підкорила Париж. Повітряні квіти, пейзажі,  застиглі миттєвості  життя людей, багатющий арсенал ляльок-прототипів героїв казок і фільмів, артистів і співаків – ми знаємо. А сьогодні ми побачили художницю в амплуа  зображення оголеного жіночого тіла. Я дивилася на ці розкішні полотна і згадувала світове мистецтво, яке   прославляло жіночу красу. Бачила в музеях Рубенсівських красунь-фундаментальних, атлетичних… У Сальвадора Далі є «Оголена на пляжі в Розес».Малював оголені натури і внук  «батька психоаналізу»  Люсьєн Фрейд,  Пабло Пікассо… Жіночих прізвищ не пам’ятаю з цієї царини. Тепер знатиму одне – Наталя Басараб.

– Малювала з натури, подобається жіноче тіло, – сказала на відкритті виставки мисткиня. – Перші 3-5 хвилин я ще сприймаю модель як тіло голої людини, а потім я вже бачу просто об’єкт зі своїми законами фізики і пластики. А ще купляла спеціалізовані журнали, в яких красиві жінки рекламували щось чи просто були з ними майстерні фотографії. Постановки  в основному цнотливі, траплялися і відверті, але не в плані вульгарності, а в тому сенсі, що модель не намагається як би випадково прикрити свою оголену красу.

На виставці представлені 21 картина у стилі ню. Є серед них пластичні скетчі. Оголені жінки за склом, з модерністичним обрамленням. Фігури красунь  висвічуються – рожевим, червоним, яблуневим, тюльпановим квітом.

– Коли навчалася, багато малювали людей, це дуже складно робити, – каже пані Наталя. – Ти сидиш і малюєш іншу людину. І сприймаєш її, як якусь форму, набір обсягів, та й взагалі дізнаєшся за короткий проміжок часу про неї  більше, ніж вона  хотіла  б розповісти тобі. В наготі багато принади. Але ти сидиш і думаєш, що ось у мене тут папір і олівці, а навпроти сидить голісінька дівчина, яка прийшла, щоб я її намалювала. Ловила   ніяковість за ту відповідальність, яку натурниця  на мене поклала. Вона  вірить мені, а я – їй.

– В оголеній жінці вип’ячуються всі недоліки… - чи перепитую, чи уточнюю, розглядаючи картини.

– А щодо недоліків – у людей їх немає. Ми всі такі, які є. Недоліки – в головах у недостатніх людей, – говорить художниця. – Є просто якась даність, яку треба максимально характерно передати. Проблеми починаються, коли ти розумієш, що людина хоче на папері виглядати краще, ніж в житті. Мої малюнки з цієї серії,  напевно, виходили умовними. Я ставила собі завдання зрозуміти характер тіла людини, його пластику і колір. Особистість і особа у мене якось пішли на другий план.

До речі,  назв картини не мають. А навіщо ставити глядачів у рамки? Кожен по-своєму побачить полотно і може назвати так, як прочитав його. Але цю вона назвала  для себе «Танець з птахом». Потужної енергетики полотно! Жіноче тіло ніби зрослося з крилатим, руки стали продовженням крил!» Людина , начебто не літає. А крила – має!» – таке якесь піднесення дарує  образ танцівниці. Вдивляєшся і чуєш легку мелодію  повітряної круговерті. Є вишукані «Три грації».  Є весняні полотна, літні…

– Я люблю малювати руки, – каже Наталя Басараб. – Я виліпила для ляльок зморщені часом кисті старшої жінки і так переношу це на полотно. Але зморшки, складки, погляд – не головне в цьому стилі. Головне – гармонія тіла. 90-60-90 – не обов’язково. Є своя філософія в жіночому тілі.

Людмила Островська