Продовжуємо публікувати матеріали про ситуацію на фронті з уст тернополянина, що перебуває на передовій. Зараз це вже розповіді, які не мають військового значення, але є важливими з позиції історії та виховання молоді.

 Боєць з позивним «Найк» (тернополянин) згадує про початок свого перебування в лавах «Правого сектору».

Коли приїхав у Мар'їнку, на початку серпня, то це місто було вогняним котлом. Проте перша ніч, особисто у мене, пройшла спокійно. А уже наступного вечора у нас відбувся нічний бій з застосуванням мінометів, кулеметів. Потім знову все затихло. Через два дні у ворогів відбулася ротація і вони пішли  у наступ. Йшли не ховаючись та викрикуючи, що це їхня земля. За таку наглість ми їх покарали: убили близько 50 чоловік, спалили три автомобілі. Розізлившись, сепаратисти ударили  артилерією. Зразу в одному з батальйонів двох бійців поранило. Коли їх перевозили, машину швидкої допомоги обстріляли, на жаль, зачепило і медперсонал. Наступного дня ми дали їм відповідь і терористи трішки притихли, проте, почали працювати їхні снайпери. Останній на жаль, ранив нашого кулеметника, ми ж ворожого снайпера  зняли за допомогою РПГ. Декілька днів по тому ми перестрілювались, у нас було троє легких  поранених: хлопці отримали контузію. Потім наступив День прапора, все було тихо, а вночі ми їм влаштували! Їхні позиції палали, гриміли. Один поранений і обгорілий сепаратист, не знаючи, що з ним робиться приповз до нас і перед самим окопом загинув. На додачу, ще й наша розвідувальна група зайшла в їхні окопи, захопила їх і перед позиціями виставила наш прапор. Перед ранком в мій кулемет попала ворожа куля,  я  тільки відійшов від нього, як прилетів ворожий снаряд, хлопця з батальйону Донбас смертельно поранило, я  чудом залишився живий. Далі  був День Незалежності і знову запеклі бої. Потім у них розпочалась ротація: приїхали чеченці, 66 аеромобільна бригада РФ і якась Горлівська бригада, ми теж їм добряче всипали. Дісталось і так званому «гуманітарному конвою», який привіз їм боєприпаси.