Відгомін народного мистецтва підсвідомо присутній у кожному з нас — у цьому переконана заслужена майстриня народної творчості України Тетяна Балбус. Вона одна з тих, хто активно впроваджує традиційне українське мистецтво у повсякденність. Пані Тетяна переконана, що народна творчість — невичерпне джерело натхнення, з якого можна черпати мотиви, візерунки, кольорові сполучення і тому подібне, пропускаючи це все через призму свого сприйняття та світобачення.

Тетяна Балбус також займається декоративним розписом, живописом, аплікації та колажу, ткацтва й писанкарства. А ще вона викладачка та керівниця жіночого мистецького гурту «Палітра». Мешкає у Кременці. Любить експериментувати із техніками та матеріалами, тож не зупиняється на чомусь одному, а постійно відкриває нові горизонти — матеріалів надає перевагу гуаші, проте використовує акварель, акрил, олійні фарби. Серед улюблених об’єктів для зображення — квіти, їх малює і з реальних прототипів, а також створює стилізовані зображення.

— Доброго дня, пані Тетяно. Від багатьох митців чула, що Кременець — то особливе місто, котре надихає. Як воно впливає на вашу творчість? 

— Добрий день! Так, напевно, в Кременці якась особлива творча аура, яка спонукає митців до творчості. Здавна й нині тут створюють мистецькі твори художники, музиканти, поети, народні майстри. А з 1990 року, відколи почала проживати у цьому мальовничому містечку, воно впливає і на мене, і мою творчість.

— Буває, що переносите його мотиви чи деталі у свою творчість? 

— Не можу сказати, що конкретні мотиви Кременця присутні в моїх роботах, але природа міста й навколо нього надихає до створення творів стилізованого характеру. Хоча на пленерах зі студентами або колегами-художниками зображаю цікаві мотиви кременецької старовинної архітектури, квіти й дерева у ботанічному саду, гористу місцевість навколо міста..

— А загалом — що вас надихає? 

— Важко сказати що саме надихає на творчість. Та, напевно, все, що мене оточує — друзі-художники, народні майстри, природа, квіти, небо, тварини та птахи тощо. Зараз багато інформації можна знайти в інтернет-ресурсах — побачити цікаву роботу іншого художника, нову техніку, можливості нових художніх матеріалів, і тоді в мене теж з'являється ідея, творчий задум, який хочеться реалізувати в певному художньому матеріалі.

— Ви працюєте з народним мистецтвом — можливо, у Кременці є специфічні візерунки чи кольорова гама, котрій надавали перевагу майстри?

— Мене завжди надихало народне мистецтво, для якого характерними є декоративно-орнаментальні мотиви, сполучення барвистих кольорів, ритмічні повтори та симетрія. 

У Кременці є багато майстринь-лялькарок, вишивальниць, писанкарок, які створюють чудові твори мистецтва, беручи за основу традиційні мотиви та вносячи щось нове, індивідуальне. 

— А чим вас приваблює народне мистецтво?

— Народне мистецтво — то невичерпне джерело натхнення, з якого можна черпати мотиви, візерунки, кольорові сполучення і тому подібне, пропускаючи це все через призму свого сприйняття та світобачення.

— Якими емоціями заряджаєтеся, коли працюєте з ним? 

— Народне мистецтво викликає позитивні емоції, спонукає розглядати кожний елемент, композицію, кольорову гаму в народному витворі. Здавна я захоплювалася творчістю народних майстрів України старшого покоління — Катерини Білокур, Марії Приймаченко, Марфи Тимченко, Антона Гриба. Також зараз є багато майстрів сучасних, творчість яких надихає, серед них династія Вакуленків — Олександра, Тамара, Олеся та засновниця творчого роду Ганни Самарської. Щось є спільне у їхній творчості, але кожна має свій творчий почерк і впізнаваний стиль. 

— Ви працюєте з багатьма матеріалами, опанували чимало різноманітних технік. Робота з якими зараз вас найбільше цікавить? 

— Так, я випробувала й сьогодні випробовую різні художні матеріали, техніки виконання, й те, як можна їх поєднати, а через ці спроби щоразу відкриваю нові можливості. В даний період захопилася різними видами акрилу, які використовую і в живописі, і в декоративних розписах (на тканині, на дереві, кераміці та склі), експериментую при створенні абстрактних композицій.

— Пригадую, що серед іншого, у вас було чимале напрацювання витинанок. Розкажіть про це мистецтво, бо ж останнім часом воно набуло чималої популярності. 

— З витинанками я знайома, але не можу сказати, що дуже ними захопилася. Трохи використовувала елементи витинанки у серії творчих аплікацій «Інтерпретація творчості Марії Приймаченко», проводила майстер-класи з учнями школи мистецтв на виконання писанок з витинанковими мотивами. Створювала витинанки, щоби  прикрасити вікон у житлових приміщеннях до різдвяних свят.

— Також пригадую ваші роботи із розпису тканини. Які пошуки у цьому матеріалі вас зараз надихають?  

— Вперше розпис по тканині у техніках «холодний» та «гарячий» батик я виконувала у студентські роки. А минулого року, під час карантину, захопилася розписом полотняних сумок з етномотивами (вазон і дерево життя) сучасними художніми фарбами та контурами для тканини. Цього року виконала цими ж матеріалами на полотні серію творчих композицій «Сезонні пташечки».

— Загалом же ваші роботи запам’яталися яскравими квітковими композиціями. А цікаво було б знати — які квіти найчастіше з’являлися на народних виробах українців? 

— Як я вже згадувала раніше, мені дуже подобається зображувати квіти в реалістичному та стилізованому трактуванні. Напевно, в генетичному коді українців закладено прагнення показувати у своїй творчості рослинні мотиви рідної природи, надаючи їм символічного значення. Традиційні квіти, характерні для народного мистецтва, присутні в багатьох видах творчості — вишивці, писанкарстві, килимарстві, декоративних розписах тощо. 

— Чому ж вам цікаво працювати із квітковими мотивами? 

— Дуже люблю квіти — спостерігаю за їх будовою, кольорами, пластикою пелюсток і листя. Полюбляю створювати квіткові композиції з певним настроєм, зображую букети квітів стилізованого характеру, придумую свої фантастичні дерева і квіти. 

— Можливо, є квіти, котрі вам особливо до вподоби опрацьовувати й обдумувати?

— Найбільш часто зображую тюльпани, нарциси, ромашки, дзвіночки, маки, мальви, соняшники, хризантеми.

— До речі, підозрюю, що попри позірну простоту для того, аби створити такі візерунки, варто довго працювати. Розкажіть, з чого зазвичай складається ваша робота над малюнком? 

— Як коли. Одна робота створюється на одному диханні, швидко від задуму і до завершення. Інша не завжди вдається так, як хочеться, тоді відкладаю її та повертаюся через деякий час. Іноді в процесі роботи переробляється повністю первісний задум. Але завжди цікаво побачити кінцевий результат.

— А ті яскраві кольори, котрі бачу на ваших роботах — їхній характер, поєднання — то суто ваша фантазія, чи є у цьому впорядкуванні відгомін народного? 

— Відгомін народного підсвідомо присутній у кожному з нас. Я надихаюся народним мистецтвом, беру за основу певні мотиви, елементи, кольори, але пропускаю це все через себе і відображаю  свою уяву і фантазію. 

— Пригадую, у вас була серія із різноманітними вінками. А розкажіть про інші важливі для вас серії. До речі, з чого народжується ідея створити серію? 

— Вже давненько мені прийшла ідея створювати не окрему роботу, а певну тематичну серію робіт. От і серію «Українські віночки» я створила, коли прочитала про українські обереги та символи. Дуже багато у мене є серій робіт на тему «Пори року». Їх створила з використанням квітково-орнаментальними мотивами, деревами, птахами, квітами тощо.

— І наостанок, пані Тетяно. Розкажіть про знаковий для вас виріб останнього часу?

— Кожний мій твір мистецтва знаковий, бо виношений, викоханий та народжений, як дитина. Тому я кажу, що мої роботи — то мої діти. Минулого року я опанувала декоративний розпис на керамічних тарелях, використовуючи спеціальні фарби та контури для кераміки та скла. Всі ці розписи створювала спонтанно, без попередніх ескізів. Ідея приходила в процесі творення та розвивалася до завершального етапу. Нещодавно трохи захопилася розписом дерев'яних свистунців у вигляді різних тваринок і птахів — цікаві вийшли сувеніри.

Інна Віконська

Фото надала Тетяна Балбус