«Тут важлива кожна секунда»: військовий з Тернопільщини захищає повітряний простір
Дідусь Михайла завжди хотів бачити внука військовим
Михайло Підгребя із Заліщиків, попри свій молодий вік, має чималий досвід у військовій справі. Саме від вказівок заліщанина підрозділам протиповітряної оборони залежить, чи дістанеться ворожа ракета, літак, шахід до свого потенційного місця призначення. Там важливим є кожен градус, і кожна секунда, пише газета «Сільський господар плюс».
Після закінчення Тернопільського національного економічного університету і магістратури Західноукраїнського національного університету, Михайло працював у Заліщицькій міськраді. Колеги по роботі характеризують його як цілеспрямованого, відповідального, ввічливого працівника, який завжди перебував у пошуку нових знань.
Після отримання первинного офіцерського звання, яке здобув у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного, вирішив піти на службу.
Головною підтримкою та розрадою для військовослужбовця є його родина. Батьки Михайла – освітяни, Ярослав і Надія, виховали сина справжньою людиною, патріотом своєї Батьківщини. Чималий внесок у виховання онука зробили також дідусі й бабусі. А сестра Владислава завжди бачила в ньому не лише свого улюбленого старшого брата, але й справжнього захисника.
Для молодого військовослужбовця взірцем став військовий комісар Заліщицького військового комісаріату підполковник Руслан Садигов, який сприяв йому із початку призовної кампанії, і досі підтримує з ним зв'язок. Ще одним своїм хорошим наставником молодий офіцер вважає полковника Віталія Ігнатушка. Обидвох своїх наставників згадує із особливою вдячністю, адже всі ті уроки, які вони дали йому в житті, як військовому, – є безцінними.
Та з найбільшим щемом душі Михайло ділиться спогадами про свого дідуся Михайла Малого, який завжди хотів бачити свого внука військовим. А коли дізнався, що онук вступив на кафедру військової підготовки, то, незважаючи на свій вік, приїхав розділити з ним радість такої події.
Молодому офіцеру, як усім нашим захисникам, на службі доводиться нині нелегко. Є дні, коли на добу може поспати лише кілька годин. Часто виникає потреба після чергування знову повертатися на бойовий пост.
Сивинки у волоссі, незважаючи на молодий вік, додають зрілості та особливої зовнішньої краси. Хтось, можливо, скаже, що це генетика, та, дивлячись у його, сповнені рішучості та небайдужості, очі, – стає зрозуміло, у 24 роки його волосся посріблила сивина. Ми всі віримо, що наші воїни невдовзі повернуться до своїх домівок переможцями, а країна буде по-справжньою вільною та незалежною. По-іншому й бути не може, адже з такою відданістю своїй справі, з такою жертовністю та безумовною посвятою себе обраній справі, як у Михайла Підгребї – іншого шляху ніж Перемога, – немає, – йдеться в дописі.
Авторка Іванна Михайленко
Фото з фейсбук-сторінки газети «Сільський господар плюс»
