Цими днями в історико-меморіальному музеї політичних в’язнів у Тернополі показали медичне обладнання ГУЛАГу. Представив експонати науковий співробітник установи, дисидент Ігор Олещук.

Перш за все, він розповів про умови, в котрих перебували в’язні. Пан Ігор відбував покарання у Воркуті, за полярним колом. Крім того, що важкими були погодні умови — мороз сягав мінус 45, страшенно важкими були умови праці на шахті, де робочий день тривав 8-10 годин, годували ж два рази в день і так, що через півтора-два місяці розвивалась дистрофія. В Ігоря Олещука за півтора року цей стан був чотири рази. Ослаблених в’язнів скеровували в оздоровчий пункт, де давали на 200 грамів більше добової норми вівсяної каші, за два тижні «оздоровлених», знову відправляли в шахту.

Не важко здогадатись, що рівень надання медичних послуг був мізерно низьким. Лікарями ставали самі в’язні. Так, Ігор Олещук вивчився на травматолога, а двоє вихідців із Тернопільської області — Іван Нечай родом з Черниховець та Олег Нечай із Чагарів-Збаразьких організували в таборі №1 на шахті «Капітальна» в 1952 році примітивні зуболікувальні та зубопротезні кабінети. Ігор Олещук розповідає, що ці люди не мали освіти, проте мали велике бажання допомагати іншим. В основному вони займались протезуванням зубів. Для лікування користувались матеріалами, котрі були в санітарній частині, приміром, для коронок і протезів слугували матеріали з американського електрообладнання.

В експозиції музею представили інструменти, котрими користувалися в таборі для лікування зубів: двигун на дерев’яній підставці на 110 ват, стерилізаційний бокс, ковадло для формування протезів, пристосування з ложки для плавлення металу, заготівки для протезів, багаторазові шприц і голки.

Анна Золотнюк