У Тернополі в музеї зберігають автентичну 150-річну вишиванку (фото)
Багато хто вже запланував собі поїздку у Борщів, на завтрашнє свято вишиванки. Зрозуміло, через різні причини не кожен зможе туди потрапити, аби подивитися на таке барвите дійство. Але нічого страшного, відчути «вишиваний дух» борщівських народних традицій можна і в Тернополі. Саме так, адже багатюща колекція сорочок, автентичних зразків борщівської вишиванки, яка увійшла до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
Тут, серед понад 256 тисяч музейних експонатів є особливі, матеріальні спогади про давнє, декоративно-ужиткове народне мистецтво. Йдеться про сорочки-вишиванки. Але не просто про них, які, напевно є у кожному музеї, а про зразки, що вже стали хрестоматійними раритетами не лише в Україні, але й далеко за її межами, справжні рукотворні перлини, яким понад п’ять століть. .
Отож, знайомтеся: борщівська вишивана сорочка та її найдавніший в області музейний раритет.
Про легенди, перекази та квіти-привороти
Нещодавно призначений на посаду директора Тернопільського обласного краєзнавчого музею Ярема Шатарський, одразу ж, коли мова заходить про борщівську вишиванку, зокрема, про жіночі та чоловчі сорочки, каже, що в останні десятиліття вони стали своєрідною візитівкою краю.
- Більше того, упевнений, таких сорочок дивовижної краси, вишитої жіночими руами, напевно, ніде не знайдете. Справа у тому, що вони створювалися в особливому краї, на землі, де переплелися як природні унікальні витвори – печери, каньйони, скелі, річки так і різні культури. І все це, природа, традиції, звичаї й віддзеркалювалися у різноманітних пам’ятках народної творчості, у тому числі й у народному одязі, зокрема, борщівській вишиванці, - каже Ярема Шатарський.
Аби краще дізнатися про витоки борщівської вишиванки, він запропонував зустрітися із фахівчинею, яка, досконало знає про такий вид народного мистецтва. Це - завідувачка сектору відділу фондів музею Галина Завіша.
- Пані Галино, а в чому ж унікальність борщівської вишиванки?
- Особливість борщівської вишиванки, якій уже понад п'ять століть, — у чорному кольорі її вишивки, яку люди обрали неспроста. Виникнення такої техніки вишивання пов’язують із трагічними подіями, що колись трапились у цьому краї. За легендою у XV–XVIII століттях на Борщівщину постійно нападали турки й татари, що несли за собою смерть. Так, під час одного з набігів, у кількох селах були вбиті всі чоловіки... Дівчата та жінки важко переживали втрати та, оплакуючи свою гірку долю, заприсяглися, що носитимуть жалобу за загиблими упродовж кількох поколінь. Вони поклялися одягати вишиванки з чорною вишивкою на весілля та інші свята,…
- І що, виконали борщівські жінки-вдови та іхні нащадки оту обіцянку?
- Виходить що так, бо кажуть, що саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30-х роках минулого століття, були останнім поколінням пов’язаним з цією клятвою.
- Але ж вишивання таких сорочок не призупинилися?
- Звичайно, але після цього для сорочок замість чорної вовни, жінки почали використовували кольорові, яскраві нитки.
- А задля яких оказій, переважно, вишивали такі сорочки?
- Та задля різних, як кажуть, на всі випадки - до шлюбу, на неділю і будень, на свята і на смерть, - каже музейниця.
Вона зазначає, що, за народними уявленнями, на сорочку могли перейти властивості характеру, скажімо, лінощі, сварливість, працьовитість чи фізичний стан - хвороба, здоров’я тієї людини, котра її носить. І, навпаки, сорочка могла передати бажані й небажані прикмети, тому її ніколи і нікому не позичали.
Крім того, на Борщівщині існувало повір’я, що через натільну сорочку можна зняти «вроки», причарувати або заподіяти якесь зло навіть без присутності самої людини.
Наприклад, вважалося, що чорні сорочки, на яких вишито червоні цяточки або яскраві квіти, були для дівчат своєрідним приворотом. Якщо хлопець, який сподобався дівчині, у танці торкався руками її вишиття, то після цього вона вдягала сорочку ще дев’ять разів і шукала причину, щоб зустрітися з парубком. Після цього він присилав до неї сватів.
Дух Трипілля, конопля і 20 видів полотен
Галина Завіша зарошує підійти до мзейної експозиції, де на манекенах – зразки борщівської вишивки.
- Зауважте, - каже, - на багатьох виробах прослідковуються мотиви трипільської культури. І це не дивно, адже саме Борщівщина – край, де жили трипільці. -Там, у печері Вертеба, навіть діє музей Трипільської культури. Так ось, гляньте на ці оригінальні спіральні мотиви, квіткові орнаменти, ламані лінії, смуги, кола. Вони перегукуються із знайденими у наших краях розмальованими глиняними виробами часів Трипілля, які, вірогідно й пізніше послужили вишивальницям для відтворення отих візерунків на полотні.
- З чого у цих краях шили чоловічі і жіночі сорочки, аби потім вкрити їх борщівською вишивкою?
- Шили із полотна, переважно конопляного, бо льон тут майже не вирощували. Процес виготовлення полотна дуже трудомісткий, тривав близько двох років і в ньому брала участь уся сім'я. Залежно від сорту ниток, взятих на основу, розрізняли десь 20 видів полотен.
- А щодо крою? Бачу, тут в експозиції сорочки переважно більш-менш із прямолінійним кроєм.
- Так, крій сорочки характерний прямокутними деталями, які легко було оздоблювати вишивкою. Такий простий і економічний крій зумовлений шириною домотканого полотна, бажанням створити зручний одяг і у той же час, повністю і раціонально використати тканину.
-Одним словом, економія, раціональність - понад усе! А якими ж найпопулярнішими були типи крою, скажімо, жіночих сорочок?
- Передусім, це – тунікоподібна, сорочка – «хлоп'янка» та сорочка призбирана коло шиї - «уставкова» і «безуставкова». Крім того, сорочки могли були довгі «додільні» або обрізні із пришивною підтячкою.
Найпоширенішим типом крою борщівських сорочок була сорочка, призбирана біля шиї, уставкова і безуставкова. У таких сорочках теж з використовували додаткові деталі: ластки, бочки клини, манжети.
У всіх типах сорочок виріз горловини і низ рукавів густо закріплювали швом бавовняними нитками чорного кольору. Вишивку на рукавах і стані виконували вовняними нитками «бавною» різними техніками – «підстелений хрестик», «колодки», «ланцюжок» «ретязь» «мережки».
Коли чорне – не завжди печаль
У колекції Тернопільського обласного краєзнавчого музею є понад 60 жіночих та майже 30 чоловічих давніх сорочок, серед них буденні і святкові. Найбільша кількість сорочок маємо із села Кривче, їх – 16 і вони оздоблені переважно поліхромним рослинним орнаментом, розповіла Галина Завіша
Вона каже, що буденні сорочки, тобто сорочки на кожен день, шили з грубшого конопляного полотна, з уставковим рукавом. Такі сорочки майже не оздоблювалися або ж прикрашалися вузькою вишивкою по краю уставки з трьох сторін і біля розрізу пазухи.
- Справжні витвори мистецтва - святкові сорочки кінця ХІХ поч. ХХ ст., які густо прикрашені вишивкою. Найголовніша особливість декору таких сорочок- це густе шиття чорною бавною, якою зашита майже вся поверхня рукава.
Деякі дівчата ще додатково прикрашали сорочку бісером. переважно у лінійному чи шахматному порядку повторювався один і той самий оздоблювальний елементу кольоровій гамі: зубці,кружечки, трилисник, квіти, ромби тощо. Характерною особливістю деяких борщівських сорочок є чітко виступаючий на чорному фоні узор, виконаний темно-вишневими чи кольровими нитками у вигляді букетів квітів, гірлянд або ромбу з відростками на кутах.
Вишивали і поодинокі елементи, наприклад «розети», квіточки, подані в шахматному порядку і розміщені дуже густо.
- Оте домінування чорної вишивки на сорочках, які Ви мені показуєте, якось не виглядає печальним.
- Розумієте, борщівська сорочка, це, передусім, витвір мистецтва, в якому хоч і домінують чорні нитки, вона завжди – ошатна і дуже колоритна, асоціюється з родючими подільськими чорноземами, з одвічною надією на урожай, а, отже, і на життя. Кола символізували сонце, початок нового життя. Звивисті лінії відображали нескінченність людського буття, продовження роду, а також вічність людського духу, різні етапи в житті людини.
- А деякі елементи мені нагадують плин води…
- Так і є, оті візерунки символізують річки, воду – як впорядкований і спокійний плин людського життя. Ламані лінії – то символ багатства, відтворення сільськогосподарського реманенту. У них можна побачити елементи плуга, яким орали землю, ціпа, яким молотили снопи. Ромб, як вважають етнографи, символізує засіяне поле, плодючість і народження. Майже завжди на таких сорочках можна помітити елементи росту і розвитку, що виражені в рослинно-квіткових композиціях або ж у невеликих вкрапленнях різнокольорових ледь помітних орнаментів, які проглядаються з під чорного фону, ніби засіяне в землю насіння, що в майбутньому проросте різнобарв’ям на цій прекрасній землі, - каже музейниця.
Pasted into У Тернополі в музеї зберігають автентичну 150-річну вишиванку (фото)
Усім вишиваним раритетам - раритет
Галина Завіша розповіла, що у фондах музею є група сорочок 50-60 років ХХ ст. з оригінальним розміщенням вишивки. На відміну від попередніх зразків , такі сорочки шилися з білого тонкого лляного полотна або купованого ситцевого чи поплінового полотна. Вишивка виконувалася хрестиком по канві. У таких сорочках цільнокроєні рукави , повністю встелені різнокольоровою вишивкою рослинного чи геометричного орнаменту. Окремої уваги заслуговують гаптовані сорочки 1950-60х років. Ці вишиванки шилися з тонкого фабричного полотна.
Показала музейниця і головний музейний вишиваний раритет – борщівську вишиту жіночу сорочку, якій майже 150 років!
- Цю жіночу сорочку свого часу передали у музей із села Залісся колишнього Борщівського району. Їй майже півтора століття.
Вона пошита із домотканого полотна, з плечовими уставками, горловина пишно зібрана, оздоблена чорними і темно-вишневими нитками, на рукаві є ромбовидні темно-коричневі, сині, рожеві, жовті ромбовидні узори. Є на сорочці і стилізований рослинний орнамент, основнйи колір – чорний, інші – коричневий, синій, фіолетовий, жовтий. Манжети прикрашає мережка та вузький орнамент, - каже Галина Завіша.
Безумовно, колекція жіночих і чоловічих борщівських народних вишитих сорочок, які зберігаютсья у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї – безцінне етнографічне зібрання.
Тому не дивно, що саме такі сорочки у багатьох викликають зацікавлення, а митців надихають на поезію, музику, живопис. Вони прагнуть відобразити борщівську вишиванку у своїх творах.
І це не лише данина пам’яті талановитим предкам, а й філософське переосмислення їхнього життя, прагнення до самоутвердження й самобутності, збережених у вишитих орнаментах борщівських сорочок.
Фото автора
