Два митці-українці, один з яких понад 20 років живе у США, а інший – на Тернопільщині, об’єднали свій творчий потенціал у спільному мистецькому проекті «Портал».

«Приміщення арт-галереї на вулиці Сагайдачного у Тернополі видається мені затісним для такої потужної виставки» - з цією фразою голови обласної організації Національної спілки письменників України Олександра Смика важко було не погодитись. Бо дійсно, для такого високого мистецтва, яке презентували цього тижня скульптор Богдан Гірний та художник Михайло Кузів, потрібні великі зали. Щоб там не було затісно ні самим виставковим творам, ні тим, хто чекав на зустріч із ними.  

В арт-галерею прийшло дуже багато людей, бо знали: перед ними відкриється своєрідний портал у сучасне мистецтво високого гатунку.

Сама ж назва виставки, «Портал», уособлює образ міфічних воріт, крізь які ллється час, перетікає з майбутнього в сучасність, гублячись у минулому.

Народний артист України В’ячеслав Хім’як, звертаючись до  присутніх на відкритті виставки, не приховував свого зачудування побаченим.   

«Коли я переступив поріг галереї, то зрозумів, що тут  надзвичайна подія, - сказав актор. - Михайло Кузів глобально мислить, він вміє «спіймати» час. Таке враження, що на кінчику його пензля сконцентрувався увесь наш сумбурний, складний час. Ви зуміли, пане Михайле, створити картини так, що з різної віддалі вони по-різному сприймаються. Щораз відкривається якась нова грань, новий зміст. Це все страшенно незвично…».

Зіновій Стельмащук, декан факультету мистецтв Тернопільського педагогічного університету, де викладає Михайло Кузів, звернув увагу і на таку грань творчості свого колеги: «Михайло Петрович працює на кафедрі образотворчого мистецтва, дизайну та методики викладання. Він не тільки талановитий художник, а й талановитий педагог. У результаті маємо не один випуск студентів, які стали хорошими художниками, педагогами, вчителями образотворчого мистецтва».

Заслужений художник України Богдан Ткачик, який свого часу допоміг у творчому становленні Михайла Кузіва, сказав про свого молодшого побратима так: «Михайло Кузів – майстер і філософського, і абстрактного, і реалістичного пейзажу, пейзажу-картини. Він відтворює світ навколо нас з любов’ю. Це твори на генетичному, українському рівні – дуже сильні, глибокі, історичні. Історія українського народу читається у цих абстрактно-філософських пейзажах. Таких художників одиниці».

За словами мистецтвознавця Віри Стецько, роботи Михайла Кузіва - просторово-настроєві.

«Він самобутній художник, один з найкращих в Україні, - зауважила пані Віра. - Активно працює, виставляє свої роботи, і це дуже похвально. Щодо Богдана Гірного, то тут теж все динамічно, органічно пов’язане.

«Ця виставка гідно презентує наш час і в живописі, і в скульптурі, - сказав директор обласного художнього музею Ігор Дуда. - Це, що ми сьогодні бачимо, якраз і є сучасне мистецтво. Оцей асоціативний живопис Михайла Кузіва і ця модернова пластика Богдана Гірного гідно презентують наше сучасне мистецтво».     

Давній, ще із студентських років товариш Михайла Кузіва, заслужений художник України Микола Шевчук вважає, що роботи Михайла та Богдана мають присутність історичної теми, теми українства. «Те, що ми бачимо, - не тільки для нас, але і для майбутніх поколінь. Це свого роду скульптурно-живописний літопис України минулої, сучасної і погляд в її майбутнє», - підкреслив пан Микола.

Сам Михайло Кузів пояснив, що відбирав на виставу роботи, які концептуально були наближені до назви «Портал». Діапазон – від Трипілля до абстракції, від коренів – до майбутнього. Роботи писалися на емоціях, сил додавали  пленери, спілкування з колегами.

Богдан Гірний із хвилюванням згадав свої 20 років перебування в Америці і повідомив, що покидає ту «золоту клітку», де є, здавалося б, усе, але немає душі. «Повертаюсь додому, - сказав пан Богдан. - Щодо робіт, то всі вони зроблені від душі, від серця. Робив те, що відчуваю. Це моя відкрита душа».

Заслужений журналіст України Олег Снітовський згадав один момент: «Напередодні відкриття експозиції, коли Богдан і Михайло переносили сюди свої роботи, бачив, з яким трепетом вони їх несли - обережно, наче птахів, тримали в руках картини, скульптури. Подумалось, що ці два митці теж, як два птахи. Один народився на Опіллі, інший – на Поділлі. Богдан полинув за океан, Михайло осів у рідному краї. А нині вони своїми предивними роботами, кожна з яких викликає низку емоцій, прилетіли сюди, щоб ми, затамувавши подих, могли осягнути філософський зміст цих творів».

Виставка Михайла Кузіва і Богдана Гірного триватиме в арт-галереї обласної організації Національної спілки художників до кінця грудня.

Орест Сарматський

Фото автора