Напередодні 25-річчя Незалежності України «Терен» звернуся до відомих тернополян із запитаннями: «Україні – 25: як ви ставитеся до цього ювілею? Якою сприймаєте нашу державу у такому віці?».

Коментарі, які ми отримали, можна зібрати у спеціальну підбірку, що дозволить читачам скласти враження про те, із яким настроєм у Тернополі зустрічають 24 серпня.

unnamed (6)

Ігор Лубківський, психолог «Студії психологічного розвитку», член Української Спілки психотерапевтів, голова Громадської організації «Асоціація психологів України »Разом заради майбутнього":

• Звісно, побажати хочеться, щоб все у нас було добре. Але перебуваючи у тому всьому процесі, я сам не знаю, чим воно усе завершиться.

Часто згадую, коли в часи першого Майдану ми добиралися на метро до Оболоні. Перед самим закриттям – о годині 12-й ми йшли до вагона, поруч - дві бабусі «Божі одуванчики». Кажуть, до речі, українською: «Ми вам так заздримо. Ви ще побачите нормальне життя!». Знаєте, я тоді вірив, що вони правду кажуть. А тепер – навіть не знаю, що думати. По суті, має бути все добре, але – надто багато думок у голові роїться…

Не подумайте, що я – страшний песиміст. У майбутнє все-таки із надією дивлюся. Просто кращий шлях розвитку ми згаяли. Якби держава у 2006-2009 роках більше уваги приділяла Криму і Донбасу… Ні, не загравала із ними! Вони ж мріяли про «сильну руку». От і треба було їм це дати: нав’язати українські школи, стукнути по столі і щепити українську ідеологію. Вся ідеологічна база так званої «ДНР» була готова у 2006-му. Тобто Росія вже тоді все мала і знала! А ми тільки думали, що з того буде… Через те і довелося йти важчим шляхом, шляхом війни і втрат… Вибиратися із того буде важко. Виправити все кардинально могла б лише одна річ – перемога! Вона переконала б, що жертви на фронті були не марні…

Фото із відкритих джерел