Можливо, незабаром Ланівецька загальноосвітня школа-ліцей №1 1-3 ступенів носитиме назву колишнього жителя міста і її випускника Юрія Коваля, котрий загинув наприкінці лютого в зоні АТО від кулі снайпера поблизу Мар’їнки, що на Донеччині.

Днями, таку пропозицію внесла Лановецька міська рада на розгляд депутатів  районної ради. Тому на її останній сесії було прийнято рішення про проведення громадського обговорення з цього питання, відповідно до постанови кабінету міністрів України №989 від 24 жовтня 2012 року, де йдеться про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, що за ними закріплені, імен фізичних осіб,  згідно якої затверджено порядок і строки даної процедури. Також, з метою увічнення пам’яті загиблого, запропоновано встановити на фасаді школи меморіальну дошку і облаштувати куточок з інформацією про нього. Але, хоча практика присвоєння навчальним закладам особових імен в нас  існує, у місті вже можна почути відмінні думки з цього приводу.

- Шкода, що попередньо дана ідея не обговорювалась на сесії Ланівецької міської ради, а письмово, мабуть, оформилась на виконкомі, за поданням вузького кола осіб, бо я особисто дізнався про неї вже, так би мовити, «пост фактум» і не зміг вчасно висловити своєї позиції – ділиться депутат  Петро Стецюк.- Звісно, сьогодні на гребені емоційної напруги, викликаної війною й людськими жертвами, можна прийняти будь-яке подібне рішення. Але я особисто волів би, аби назва згаданої школи й далі залишалася  «нейтральною», бо за понад півстолітню історію закладу з його стін вийшло чимало особистостей, котрі прислужились краєві й суспільству, та й  в майбутньому, впевнений, з’являться  випускники, котрі стануть гордістю Лановеччини й нашої держави. Зрештою, це відповідає й практиці європейських країн, які дуже консервативні, стосовно таких речей. Тим більше, що іменем загиблого в зоні АТО мого земляка вже вирішено назвати одну з нещодавно створених  вулиць, тобто пам'ять про нього буде увічнена в топонімічному просторі міста. Це питання обговорювалось ще на минулій сесії міської ради.

Подібні твердження, можливо, викличуть палкі заперечення з боку опонентів. Але для того, мабуть, й громадські слухання, щоб обговорювати пропозиції, висловлювати різні думки. Інакше навіщо бавитись у демократію: перейменувати, як у радянський час, нікого не слухаючи – і крапка! Тож будемо наближатись до європейських підходів, про котрі ми всі мріємо, забуваючи, що там  дискутують навіть на такі теми, до яких ми часто за своєю ментальністю не звикли.

Григорій БАСЮК