Повалений хрест і розкидані вінки на могилі Героя Небесної сотні Василя Мойсея, уродженця села Зубрець на Тернопільщині… Акт вандалізму вчинено на меморіалі у Луцьку, де похований Василь. Зловмисники зробили чорну справу у ніч з 11 на 12 серпня.

Про це пише «Вісник+К» з посиланням на «Волинське Агентство Розслідувань». Про чорну справу на могилі лицаря Небесної сотні повідомили працівники підприємства «Бетон брук сервіс», які облагороджують територію під майбутнім пам’ятником «Небесній сотні».

Уночі хтось зламав хрест, який зранку виявили біля могили. Також вандали спалили Біблію і шарф ФК «Волинь» з могили у смітнику, який стояв поблизу, повикидали вінки та прапорці. Крім того, забрали портрет Василя Мойсея.

Прибирали розкидані і спалені вінки працівники ЖКП. Зламаний хрест поки залишили біля могили. Робітники додають, що вандали зовсім не чіпали будівельних матеріалів, які лежать біля могили, а також не завдали шкоди вже виконаній роботі, тому вочевидь метою невідомих було саме вчинити наругу над пам’яттю Героя.

Довідково. 21-річний Василь Мойсей навчався в Університеті розвитку людини "Україна" в Луцьку на IV курсі. Член Ківерцівської міської організації ВО "Свобода" з 2012 року. 20 лютого в 17-ій лікарні Києва помер від вогнепального поранення. Приїхав на Майдан у Київ разом зі своїми побратимами в ніч із 18 на 19 лютого 2014 року.

Василь Мойсей належав до 35-ї Волинської сотні, що втратила найбільшу кількість бійців (6 убитих та 10 поранених). Це були хлопці з краю УПА. Серед них - свободівці Василь Мойсей, Сашко Капінос, Едуард Гриневич.

Сергій Мирчук - боєць "Волинської Січі" був із Василем до останнього подиху: "Ми діяли інстинктивно - "Беркут" відступає, а ми біжимо щоби зайняти вигідні верхні позиції, з яких міліція довго нас атакувала.

Частина хлопців побігли вперед, ми з Василем, якийсь чоловік старший і ще хтось піднімалися сходами біля Палацу Свободи, щити тримаючи поряд. Усі попадали, я залишився стояти. Як з'ясувалося потім, мене захистило дерево, куди увійшли всі кулі. А хлопці просто впали вперед обличчям. Серед них я знав тільки Василя, тому я схопив його за шию, за комір, потягнув вниз сходами, тоді він сказав останні слова: "Я вас люблю. Вибачте".

Коли зняли бронежилет, він був пробитий, побачили у грудях отвір із копійок п'ять, рана була наскрізна. А вже на сходах у Жовтневому лікар сказав, що Василь мертвий. Я не повірив і поніс його далі. Поруч було дуже багато швидких, вони всі були зайняті. В одній зі швидких була людина менш постраждала, я попросив, щоби вона вийшла, положили Василя, він тоді ще був живий. Відвезли його в 17-ту лікарню, і там констатували смерть біля четвертої-третьої годин дня".

Василів брат - священик Роман Мойсей - згадує: "Коли я вже їхав забирати брата, постало питання, щоби вибрати фотографію, щоби показати людям, яким він був. Я вибрав одну з Італії, де він так щиро посміхався. Коли прийшов у морг забирати Василя - та сама посмішка у нього була на обличчі, тільки закриті очі".

Друг Василя свободівець Степан Стецькович каже, що не випадково Мойсей опинився в першій лаві наступу, він все життя таким було. "Він не був бідною людиною. Мав свою квартиру. Мати і сестра, що давно живуть в Італії, кликали його до себе, та він відмовився. Василь постійно їздив на мітинги, акції протесту, бо хотів добитися чогось кращого для всіх, щоби нормальне життя було не тільки в нього, але і в инших людей".