Тернополяни відпочивають до вівторка. Що ж робити і куди поїхати, щоб відгородити себе від міського галасу та шуму?

Можна провести час з користю – подорожуючи.

Неподалік Хмельницького, у Дунаєвецькому районі знаходиться мальовниче село Маліївці. Розташоване за 25 км. від райцентру. Його населення - 727 осіб. Перш ніж потрапити на місце, дорога веде повз старий водяний млин. Також селом протікає струмок, що впадає у річку Ушку. Поблизу селища розташоване Давньоруське городище

У селі збереглися палац, зведений у 1778 році у стилі класицизму, водонапірна вежа висотою 25м, та молочарня. Територію палацу прикрашає кам’яний мур, два ставки, острівець, природні джерела, міст, а також джерело питної води з барель’єфом лева.

Особливою цінністю в Маліївцях є вапнякова скеля з 18-ти метровим штучним водоспадом та гротом у 2 поверхи. Це надзвичайне видовище, адже проходячи під водоспадом можна потрапити у середину скелі, яку називають печерою Кармалюка. Колись тут був ранньо-слов’янський скельний монастир.

На другий поверх піднімаються по схилу. Його варто відвідати обов’язково. Тут збереглися ще залишки вівтаря та графічні малюнки на земляних стінах. Місцеві мешканці облаштували місце молитви, з іконами та вервицями (але місце далі залишається безлюдним). Простими словами красу від побаченого  не описати.

Вода з водоспаду, як і через місточок тече по колоді, видовбаній зі середини, так званий жолоб.

Попри те, що залишки скельного монастиря досі прикрашені християнською атрибутикою, поруч, на схилі стоїть капище з жертовником рідновірів – Кумир Перуна, до якого досі з’їжджаються прихильники Рідної Віри з цілої України (у селі  Маліївці одним з найперших в Україні, у 2006 році був поставлений кумир Бога Перуна, і зареєстрований як місце паломництва).

Трішки історії:

Палацо-парковий ансамбль створено наприкінці XVIII ст. як резиденцію польських поміщиків Орловських за участю архітектора Доменіко Мерліні, парко будівничого родини Орловських Діонісія МакКлера, садівника Д. Клігера.
Останню реконструкцію парку  було проведено ще у 1975-1979 роках. Тоді, в традиціях соцреалізму встановили скульптуру матері з дитиною на руках.
Назва села походить від прізвища магнатів, які володіли цими землями в другій половині XVI ст.: Ян і Пьотр Малейовські, сини Мальгожати та Якуба, чий рід скоро вимер і землі перейшли спершу до Кавєцких (Kawiecki), пізніше до Пепловських та Туркулів, і нарешті в другій половині XVIII ст. власниками земель стали Свірські.

Якщо говорити про красу та велич Маліївецької природи, то варто зазначити, що влітку ви зачаруєтеся цвітом чебрецю і запахом меліси.  А серед насаджень парку красуються дерева віком 100 і більше років. Серед таких красенів знайдете дуби, ясени, клени, буки, каштани, липи. Рідше трапляються сосна Веймутова, ялина срібляста, модрина європейська, гребінчаста смерека, західна і східна туя, оцтові дерева.

Бажаємо гарної подорожі!

Анна Кравець