Початок мого робочого тижня відбувся з Тернопільської комунальної міської лікарні №2. Благо, була тут не як пацієнт. Головний лікар цього медичного закладу Віктор Кміта люб’язно дозволив заглянути за лаштунки професійного і приватного життя, щоб розповісти про це читачам «Погляду».  Словом, цікавий початок тижня. Що вдалося «діагностувати», читайте у наступних абзацах.

Медицина це – не тільки сфера діяльності, а стиль життя
Понеділковий робочий день у кабінеті головного лікаря стартував рівно о 8.00 – медперсонал звітував про чергування за минулі вихідні, за тиждень – завідуючі відділами. Щодо унікальних пацієнтів: жінка близько 80-ти років категорично відмовлялася здавати показники для встановлення точного діагнозу, але вперто наполягала на госпіталізації. Інколи люди похилого віку спеціально лягають у лікарню, щоб економити пенсію – тут тепло і годують тричі вдень. Іншого пацієнта у зв’язку з надмірною вагою тіла (близько 200 кг) до лікарні довелося доставляти за допомогою автомобіля МНСників.

«Стандартні вихідні, однак додалося «кардіологічних» хворих у зв’язку зі змінами погодних умов», — підсумував збори Віктор Вікторович. Після наради головний лікар делегував колегам підключити нове обладнання для операційної, яке привіз цими вихідними з Польщі, – електронний коагулятор «Argon». Як мені пояснили на «хлопський розум», він призначений для «запаювання» тканин організму. Такого приладу в Тернополі ще не було. Обладнання презентували колеги зі спеціалізованого шпиталю ім. Щекліка міста Тарнув у Польщі, з яким торік Тернопільська міська лікарня №2 підписала угоду про партнерство. Приблизна вартість коагулятора – 10 тис. євро.

Кілька штрихів про робочий кабінет

В кабінеті увагу, головно, привертають експонати на стінах – кілька ікон, чимало відзнак, по-сучасному вишита картина, де зображений щасливий тато з немовлям на руках – подарунок від пацієнтки, яка вдало народила в цій лікарні. Масивне живописне полотно у вишуканій рамці, виконане аквареллю, — мистецький символ заснування Тернопільської міської лікарні №2. Її та кілька інших полотен на відкриття закладу 1974 року подарував невідомий художник. Віктор Кміта показав і особливо цінний для нього образ – ікону Святого Пантелеймона, яку привіз з Ізраїлю.

На робочому столі є монітор, на якому транслюється відеоспостереження з чотирьох камер – на двох центральних входах у лікарню, в приймальні і кабінеті головного лікаря. Камери встановлені, передусім, для перешкоди «спеціалістам» з крадіжок у пацієнтів. Також це певною мірою дисциплінує відвідувачів, лікарів, персонал. Звук не записується.
Щоб бути першими на європейському ринку надання медичних послуг, нині колектив Тернопільської міської лікарні №2 працює над впровадженням стандарту «ISO» – міжнародна система управління якістю. Тут очікують, що до кінця року встигнуть виконати всі умови для отримання відповідного сертифікату якості.

Як виглядають будні головного лікаря Тернопільської міської лікарні №2

Віктор Кміта прокидається о 5.30 год. Робить зарядку. Дружина не відпускає на роботу без сніданку. О 7.00 год. виходить на роботу, зазвичай йде пішки, а це – три кілометри, відстань долає впродовж 35-40 хвилин. Першим ділом на роботі переглядає електронну пошту. О8.00-8.30 год.– приймає інформацію про чергування в лікарні за минулу добу. Далі – прийом громадян. Обхід лікарні. Вирішення фінансових питань. Аналіз цифр для нарад. Обід розпочинається залежно від обставин, його традиційний формат – чай з печенням в кабінеті. Додому повертається після 17.00. Вечеря. Далі обговорення робочого дня з дружиною. Перегляд новин. Засинає близько 23.00.

Вибрані епізоди з біографії

Віктор Кміта – головний лікар Тернопільської комунальної міської лікарні №2, заслужений лікар України, лікар вищої категорії.
День народження відзначає, починаючи з 4 травня 1952 року. Місце народження – селище Підволочиськ.
1970 року закінчив Хмельницьке медичне училище. Через рік вступив і у 1977 році завершив навчання в Тернопільському медичному інституті як фахівець онкології.
Одружився 1977 року. З дружиною, лікарем-гематологом, завідувачем гематологічного відділення Тернопільської університетської лікарні Галиною Григорівною створили сім’ю медиків – донька Інна теж лікар, працює педіатром в обласній дитячій лікарні.
Таке, як у тата, ім’я для Віктора Вікторовича обрав старший на чотири роки брат Геннадій. Є ще молодший брат Олександр, нині генерал міліції у відставці. Мама працювала вчителькою молодших класів, нині їй 93 роки. «Мама була моєю першою вчителькою, — розповів «Погляду» Віктор Кміта. — Це були непрості умови навчання, бо коли іншим багато прощалося, до мене вона була дуже вимогливою». Тато працював у колишньому «Міжколгоспбуді» у Підволочиському районі, свого часу очолював житлово-комунальне господарство в Тернополі, у непростий час зумів дати трьом синам вищу освіту.

«Переломний» момент

Бути лікарем вирішив у дитинстві, коли сам вперше став пацієнтом через перелом ноги. Отож після 8 класу вступив у Хмельницьке медичне училище, потайки від батьків. Мама, як вчитель, категорично вимагала, щоб син закінчив середню освіту. Тато вважав, що 15-річний юнак ще не «дозрів» для самостійного вибору професії. Однак Віктор Кміта скористався моментом, коли батьки вперше в житті поїхали на відпочинок. Це була якраз та пора, коли школярі подавали документи на продовження навчання у школі, або в інших навчальних закладах. Таємно від батьків майбутній заслужений лікар України склав необхідні іспити. І пройшов.

Перший лікарський досвід

Після закінчення медичного училища працював фельдшером у Підволочиській центральній районній лікарні. Через кілька днів роботи на першому робочому місці взяв участь у виїзді на місце аварії, де дуже постраждав молодий мотоцикліст. Потерпілий був непритомним, з відкритими переломами. Віктор Кміта надавав першу медичну допомогу. Завідуючий хірургічним відділом у районній лікарні тоді сказав, що цей пацієнт мав високу ймовірність померти від тяжких травм, але вижив завдяки правильній допомозі з боку молодого фельдшера на місці аварії.
Без бажання зректися
Після закінчення медичного інституту два роки провів на строковій службі в армії – у дорожньо-комендантських військах в м. Дубно. Опісля працював лікарем поліклініки міської лікарні №1, лікарем ординатором обласної лікарні. В 1982 р. — в обласній лікарні м. Тернополя. 1984 року, в зв’язку з реорганізацією онкослужби, переведений лікарем в обласний онкодиспансер, працював на посаді завідуючого відділенням, заступником головного лікаря з лікувальної роботи, головним лікарем Тернопільського обласного онкодиспансеру. В 1999 році переведений на посаду заступника начальника обласного управління охорони здоров′я облдержадміністрації. З 2007 року призначений головним лікарем Тернопільської міської лікарні швидкої допомоги. З листопада 2008 року і до сьогодні Віктор Кміта – головний лікар Тернопільської комунальної міської лікарні №2.
Підлеглі головного лікаря – 1118 працівників, з них 200 – лікарі, серед яких є кандидати медичних наук. На базі закладу діє чотири кафедри Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського. Це одна з найбільших і сучасно оснащених лікарень Тернопільщини.
Ніколи не сумнівався у доречності обраної професії, хоч і тяжко було на початках. Особливо в рамках «цейтноту» в радянський час. (За шаховою термінологією цейтнот – брак часу на обдумування ходів, якщо гра відбувається з контролем часу, – ред.). Пригадую, якось в онкодиспансері мені видали зарплату у вигляді трьох ящиків горілки «Тернопіль вечірній»… Один ящик вдалося «конвертувати» у Польщі. Пляшка горілки тоді коштувала 18 злотих, за які можна було купити два великі бутерброди і два банани.
Сім’я почалася… з парасольки
З дружиною Галиною в інституті навчалися в одному потоці, але за різними спеціальностями. Візуально знали один одного, але часто не спілкувалися.
Якось на шостому курсі переходив на заняття в інший корпус. В той день була сильна злива, я був без парасолі , але попереду побачив дівчину з парасолею. Це була Галина. Наздогнав і «пірнув» під ту парасольку з 1977 року і до сьогодні.
Головний лікар і керуючий господаркою у сім’ї Кміта – це дружина.
Дочка Інна нині працює педіатром у дитячій обласній лікарні. Ми були категорично проти, аби вона обрала фах лікаря. Знали, як це важко, на собі. Пропонували навчатися в фінансовому інституті. Втім, Інна тоді сказала, що у нашій сім’ї не буде порозуміння, якщо вона обере не лікарський фах. Цим і переконала.
Вихідні сімейство Кміта любить проводити на дачі. Тут Віктор Вікторович посадив молодий сад – по три нові сорти яблуні, вишні, грушки, сливи, кущі малини.
Інше хобі головного героя нашого матеріалу – риболовля. У цьому процесі найважливіший момент, коли поплавок сповіщає про рибу. Рекордний улов – щука вагою 5 кг 600 г.
Про заборонені прийоми лікаря
Одяг: не фанат костюмів і кросівок, фанат – джинсів.
Спорт: раніше грав у футбол і гандбол.
Кіно: телесеріал «17 миттєвостей весни», фільм про Одесу «Ліквідація».
Література: у фаворі український письменник Павло Загребельний. З сучасної літератури останньою за часом прочитав книгу «50 відтінків сірого» британської письменниці Е. Джеймс, втім художньої вартості тут не знайшов.
Дозвілля: аби відпочити – треба виїхати за межі міста. Але телефон не вимикаю – для лікаря це заборонений прийом.
Від цього залежить якість життя
Незважаючи, що Тернопільська міська лікарня №2 одна з найкращих в області, болючі проблеми її не минають, головна з яких – перинатальна допомога, зокрема необхідне реанімаційне обладнання для новонароджених. «Впродовж наступного року маємо встигнути із відкриттям перинатального центру ІІ рівня з використанням найсучасніших медичних технологій, — каже Віктор Кміта. — У цій сфері в лікарні вже зроблено значний поступ – наші акушер-гінекологи стажувалися у Польщі щодо знеболення пологів, партнерських пологів. Лікарня №2 – одна з небагатьох, що підтвердила в Тернополі статус «Лікарня, доброзичлива до дитини». У Тернопільській області таких чотири заклади. До прикладу, у Львівській – три.
Я прихильник реформ у медицині. Бо нинішня українська медицина не потрібна нікому – ані лікарям, ні пацієнтам. Це – виживання. У всьому світі за самоосвіту кожен лікар відповідає сам. Однак, без удосконалення поступ у медицині неможливий. Наші лікарі стажуються у різних куточках світу. Вночі з суботи на неділю я повернувся з Польщі, вивчав тамтешній досвід. Певні моменти будемо намагатися впровадити у нашій лікарні. Які саме – поки що секрет, але в Тернополі такого ще не було».
За час роботи Віктора Кміти рекордна кількість немовлят – 80 за тиждень – народилася 2012 року. У 2015-му ця кількість коливається від 40 до 50 на тиждень.
Лікарська зарплата в Україні або Сльози кота
Молодша медсестр (санітарка) в лабораторії Тернопільської комунальної міської лікарні №2 в місяць отримує 1200 грн. Завідуючий відділенням в середньому – 2500 тис. грн., лікар вищої категорії – 2700 грн. Розмір ставки головного лікаря формується від найбільшої ставки завідуючого відділенням. Заступники головного лікаря отримують зарплатню на 10% меншу від нього.
Щоб лікарня була у тонусі
Обов’язок головного лікаря – забезпечити адекватну роботу лікарні, яка охоплює широкий спектр нюансів: підбір персоналу, підтримка мікроклімату колективу, пошук фінансів на оновлення обладнання, медикаментів, ряд дрібних господарських питань, не помітних на перший погляд, але важливих для підтримки тонусу лікарні. «Якби я перестав працювати з пацієнтами – перестав би поважати себе, тож на чверть ставки працюю ще як лікар-консультант», — розповідає про свої обов’язки Віктор Кміта. За словами лікаря, станом на зараз, ситуація з онкохворими в Тернополі стабільна, але зросла запущеність онкопатології. Особливо уникають гінекологічних обстежень жінки, що значною мірою свідчить про низький рівень культури українців.

Універсальна порада як лікар пацієнту від Віктора Кміти: берегти здоров’я замолоду.
Межі між практикою безпечного самолікування та нанесення шкоди власному здоров’ю немає. Межа – сама людина, яка повинна знати, коли їй варто звертатися до лікаря. І, власне, звертатися. Приміром, застуду можна лікувати у домашніх умовах, але часто люди не цілком здорові йдуть на вулицю по справах, виснажують організм, що стає причиною хронічного захворювання. А це самому лікувати вже небезпечно. Здоров’я можна дуже легко втратити, а от здобути – ні.
Ліки останнім часом вельми здорожчали, однак їх ефективність стала сумнівною. Бо: ринок перенасичений препаратами, а контроль за ними неефективний, що сприяє поширенню неякісних ліків. Пацієнти часто нарікають на дорогі рецепти медиків – ми рекомендуємо ті, в яких впевнені.
Огляд побуту Тернопільської міської лікарні №2 я завершила у лікарняній каплиці на честь святої Теклі – покровительки Тернополя. На території лікарні її вирішили будувати за ініціативи Віктора Кміта 2012 року в свято Вагітної жінки, яке відзначається в Тернополі на Благовіщення. Витрати щодо будівництва взяла на себе Тернопільсько-Зборівська єпархія. Настоятель храму – отець Андрій.

Джерело: poglyad.te.ua