У рамках мистецького фестивалю «Ї» 6 травня відбулась дискусія «Родинні історії з білими плямами, або Для чого дивитись на історію ХХ століття очима пуделя»

Письменниця Вікторія Амеліна розповіла, що колись мала непогану роботу в IT- компанії,  і така  проза є чимось новим у її досвіді  комунікації.

-  Я для себе зрозуміла, чому не пишу поезії. Там важливий голос. В мене свого голосу немає, а в поезії важливо знайти інтонацію, – каже Вікторія Амеліна.  –  Для мене погляд пуделя в книзі первинний. Я мала історію в голові, але вона змінювалась від того, що я бачила. Ця книжка про родину, в якій не говорять одне з одним, і там говорить собака.

Головний герой роману – полковник радянської армії, який служив за Союзу. Це книжка про втрату ідентичності і її пошук. Події відбуваються від 1991 до 2005 року, все, що відтворено в ті часи, залишається актуальним і тепер.

-   Цією книжкою я намагаюсь об’єднати образ Львова, об’єднати сучасну і радянську історію.  Коли мене запитали, чи Львів є пострадянським містом, я сказала що  так, звичайно, бо, якщо ми відділяємо міста - це дивне чорно-біле бачення світу.