Офіційно виборча кампанія-2015 стартувала 5 вересня. Основні межові дати такі.

До 19 вересня партії мають подати перелік своїх місцевих осередків, які братимуть участь у виборах; до 20 вересня ця інформація має з'явитися на сайті ЦВК; від 21 вересня місцеві осередки партій можуть висувати кандидатів у депутати та на міських, селищних і сільських голів; до 30 вересня відбуватиметься їх реєстрація; до 3 жовтня оприлюднять перелік кандидатів. Самі вибори відбудуться 25 жовтня, тож щоб ретельно все проаналізувати й зробити усвідомлений вибір, матимемо три тижні часу.

Одна з громадських організацій, що закликає до вимогливого і вдумливого ставлення до політиків та їхньої діяльності, — рух ЧЕСНО. Про особливості цьогорічної кампанії «Z» говорив з його координатором Андрієм Круглашовим. Андрій — політичний консультант, cпеціаліст виборчих кампаній в Aristotle International Inc, кандидат політичних наук. Він стажувався у США, вважає себе прагматичним ідеалістом і доводить, що світовий досвід може працювати в Україні.

- Андрію, Ви активно працювали над змінами до Закону про вибори до органів місцевого самоврядування. Норми, які туди потрапили, дозволяють говорити про нову якість місцевих виборів?

- Цей закон відтепер має низку плюсів. По-перше, нам, громадянам, легше добиватися підзвітності кандидата, а потім і депутата, оскільки його дії можуть нанести удар по репутації його партії, і кожну ситуацію можна піднести на національний рівень.

По-друге, спірним є питання про самовисування. Кажуть, громадським діячам обмежили таким чином доступ до місцевих рад. Однак якщо громадський діяч і його організація є впливовими серед громади, то полична партія сама буде його запрошувати і дослухатися до його ідей у розвитку міста чи села. Той, хто раніше йшов самовисуванцем, може бути шанованою фіґурою у громадському житті, але часто не дуже схильний домовлятися.

Політика — це також мистецтво домовлятися про спільне благо, це не спосіб розірвати на собі сорочку та обстоювати абсолютно індивідуальну позицію. Тут ти мусиш діяти в інтересах громади, яка тебе обрала, й шукати компромісу заради спільного блага. Тут не йдеться, звичайно, про компроміс із законом чи совістю.

Мінусом відмови від самовисування є відсутність фіксованої кількості голосів, яка раніше дозволяла кандидату стати депутатом за власним рейтинґом голосування. На мою думку, якщо людина набирає достатню кількість голосів, вона повинна представляти цих виборців незалежно від того, що отримає партія. П'ятивідсотковий бар'єр я вважаю завищеним, оскільки це обмежує нові політичні сили.

- Ви добивалися і скорочення обсягу політичної реклами на телебаченні та білбордах, але з того нічого не вийшло. Чи засвідчує це, що голосу молодих політсил ми не почуємо?

- Трохи з історії білбордів. На початку 2000-х виробникам горілки заборонили рекламуватися на ТБ. Маючи шалені рекламні бюджети, ті швидко зорієнтувались і почали ставити великі рекламні щити обабіч доріг. Згодом Янукович, підімнувши адміністративно цей бізнес під себе, це продовжив. Партії теж почали мавпувати. Мало де в світі є така кількість білбордів. Але це один з найменш ефективних засобів комунікації. Він потрібен лише для того, щоб сказати: «Я є і в мене є гроші!». Він має сенс лише тоді, коли він кудись веде, вказуючи місце зустрічі.

Щодо телевізійної реклами, то вона на місцевому рівні має бути всілякою. На загальнонаціональних каналах не має бути реклами місцевих виборів, тому що це неправильно, коли з Києва на всю країну, при тому що у різних містах є свій порядок денний, повідомляють про якісь речі, які неможливо перевірити. При цьому вкладають їх у 15–20-секундні ролики, які не несуть жодного конструктиву, але бюджети їхні колосальні. Це як перетягування канатів: уявіть собі, що канат тягнуть дві людини; вони мусять викладатись на повну; коли ж з кожного боку є по п'ять атлетів, то кожен з них тягне упівсили, розраховуючи на іншого.

Кандидати, думаючи, що все вирішують борди, сіті-лайти та телебачення, — помиляються. Радикально важливе значення мають «поле» та соцмережі. «Поле» — це листи у скриньки, особисті зустрічі, тобто контакти face to face. Ще одним комунікаційним продуктом є передвиборча програма, але вона не має бути на зразок «ми за все хороше проти всього поганого». Натомість має відповідати на базові питання: які конкретні проблеми вирішимо і які можливості збільшимо, і в який спосіб. Термін — не більше двох років. Світ змінився, тому треба переобирати частіше.

Моніторинг ЧЕСНО доводить: депутати Київради, обрані у 2014 році, набагато менше прогулюють й інтенсивніше пишуть запити. Ці прості показники набагато вищі, ніж в Івано-Франківську, та незрівнянно вищі, ніж, скажімо, у Запоріжжі.

- Які нові засоби контролю за виборами цього разу пропонує ЧЕСНО?

- Старі методики — теж незле, зокрема фактор відвідуваності засідань ради. Ще навесні ми розіслали купу запитів у велику кількість рад з інформаційним запитом про явку депутатів на сесії від початку каденції. Так от, за законом, депутат, який пропустив за рік половину і більше засідань, може бути відкликаний. Після нашого аналізу прийшла відповідь з Тернополя, де одна з фракцій вирішила відкликати свого злісного прогульника. Тих, хто були злісними  прогульниками у минулі роки, ми не хочемо бачити на округах. Ми донесемо до громадян інфографіку, скільки таких прогульників веде партія знову.

Також ми готуємо просвітницьку кампанію та інструмент, який допоможе виборцю зрозуміти, навіщо він когось обирає. Чому ми не любимо депутатів? Тому що не вміємо ними користуватися. Ми би теж не любили порохотяга, який постійно ламається, а якщо і працює, то в режимі фена. Сушити ж волосся такою гігантською махіною просто незручно.

А депутат часто спершу є автоматом, який видає 200 гривень або гречку, щоб потім висмоктати з нас на користь своїх донорів. Натомість логіка має бути такою: гроші, які ми тут заробили, інвестуємо в місто, і даємо депутату право розпорядитися ними так, щоб наші гроші працювали на зростання й давали нові можливості. Однак не будь-якою ціною, адже все забудувати — це теж зростання, тільки в яку сторону? Зростання має покращувати якість життя громади.

Ми зараз починаємо кампанію «Стеж за грошима». Час спитати, звідки гроші, чому їх вкладають саме сюди і чи можна зробити дешевше і краще. При цьому потрібно розуміти, що бюджет треба використати, бо якщо його зекономиш, він не роздасться бідним і не піде на пенсії. До речі, ті, хто розповідатиме вам перед виборами про збільшення пенсій і зниження тарифів на газ, вводять вас в оману. Насправді вони не матимуть на це впливу у тих радах, куди їх обирають.

Отже, просвітницька кампанія побудована на трьох китах: навіщо нам депутат, як читати програми і як ставити незручні запитання.

- Як вплине початок децентралізації на перебіг та результати виборів?

- Кандидат, який не розуміє, навіщо це йому, не повинен іти до місцевої ради. Я не вірю, що такі наївні люди не стануть циніками або хапугами, чи просто неефективними депутатами, яких доведеться скоро заміняти будь-ким, хто далі за списком. Треба дати собі відповідь, навіщо ти це робиш, об'єднавши свої інтереси з інтересами громадян. Якщо перше суперечить другому, але громадяни достатньо сильні, щоб контролювати тебе, ти змушений діяти чесними засобами.

З іншого боку, якими би благородними не були твої задекларовані цілі і наміри, однак якщо засоби твої непрозорі і нечесні, то і результати будуть відповідні: втратиш людську цінність і самоповагу. Наївності не має бути: треба зрозуміти, як працює система, але мати волю її змінювати. Чим депутат «крутий»? Він може примусити будь-якого чиновника нервувати і працювати, тому що у нього є інструмент запиту, звернення, він може скликати слухання, зібрати громадян. Депутат — це наш контролер, а ми маємо контролювати його, бо ми віддаємо йому наші гроші. Проте нам треба добиватися права участі в бюджетуванні. Так у Польщі громади контролюють напряму 10% бюджету.

Ми в ЧЕСНО до певної міри романтики, ідеалісти, але ми прагматичні ідеалісти. Життя після виборів не закінчиться. Люди — насамперед не виборці, а громадяни, які не обирають когось для довгого і щасливого життя. Після виборів почнуться будні, в яких потрібно буде взаємодіяти, тому що депутат то є наш захисник, контролер чиновників, той, хто збалансовує повноваження мера. Він стратегічно вирішує, на які проекти яка кількість бюджету піде, і контролює підрядника, щоб той робив це найкраще за найменші гроші.

- Отже, програми, гасла і цілий міх обіцянок: як виборцеві зорієнтуватися у цьому передвиборчому вирі?

- Потрібно ставити незручні, але правильні запитання, на кшталт: навіщо це кандидатові, як він збирається досягати цих цілей, чи цю ціль можна виразити як очікуваний результат. Я все розумію дуже добре, бо прийшов з іншого боку барикад, працюючи з кандидатами на виборах. Але головне — завжди залишатись громадянином. Коли нами маніпулюють, це означає, що сила на нашому боці. Слабкого просто примушують, і це з нами робила влада ординська, яку ми прогнали. Сьогоднішня влада хитріша, вона маніпулює: мовляв, добре, ми теж можемо розвиватися, еволюціонувати. Але ми як громадський рух еволюціонуємо краще.

- Чи має ЧЕСНО надійні рецепти для еволюції виборця?

- Ми не скажемо точно, кого обирати. Швидше порадимо, кого не треба обирати, запропонувавши певні критерії. Так, ямковим ремонтом можна займатися поколіннями. Династії чиновників зробили собі на цьому непогані маєтки. Нам же пора думати про розвиток, і це можливо.

Як обирати? Це насправді просто. Велика кількість інформації не означає її якість. Треба вміти відсікати шум, щоб не засмічувати свій внутрішній ефір. І тут вступають в дію такі критерії ЧЕСНО, як прозорість і підзвітність. Прозорість означає, чи людина оприлюднила декларацію про доходи і де її можна побачити. Ми вимагатимемо, щоб до 1 жовтня всі кандидати в депутати та мери надали ці декларації рухові ЧЕСНО, а не лише ТВК. Хто не надасть, то до 5 жовтня ми вже будемо мати інфографіки з цього приводу. Далі декларації належить аналізувати на те, хто вказав там абсолютно невиживальну суму. Якщо людина не декларує навіть 12 тисяч гривень за рік, то, можливо, їй варто подбати про своє матеріальне становище в інший спосіб, ніж ставати депутатом. Багатством не треба хвалитись, але й бідністю теж вихвалятись нема чого. Немає простої відповіді, обирати бідних чи багатих. Обирати треба гідних.

Наступний критерій — фігурування в антикорупційних розслідуваннях. Їх не так багато, оскільки не так багато авторитетних джерел і якісних журналістських розслідувань, а ми спираємося саме на них. Якщо кандидат займається підкупом і про це свідчать наші партнери — КВУ, ОПОРА, — ми можемо сказати, що такій людині не місце у місцевій раді.

- Але ж існує непрямий підкуп. Що в такому разі?

- Коли будують майданчики та чинять інші блага — вам вирішувати самим, але варто дослідити, чи людина не використовує бюджетні гроші, позиціонуючи їх як власні. Тут напрошується аналогія з «Леґенди про великого інквізитора» Достоєвського, коли головний герой прийшов до Ісуса і каже: мовляв, що то є людьми керувати — візьми їхні хліби, а потім віддай частину, і вони будуть тобі дуже вдячні й завжди йтимуть за тобою.

Найважливіше — бачити у політсилах не декларації, що завдяки їм сталося те чи те. Якщо дорога, яку ремонтують перед виборами, дешева і швидко зроблена, то виникає питання, чи вона якісна, адже ці три критерії одночасно несумісні. Дорога сама по собі — це добре. Але одночасно поцікавтеся, чи прозоро проведений тендер.

Насправді усі ці поради для громадян, які готові нести відповідальність. Тим, хто вважає, що ніщо не зміниться, варто вимкнути телевізор і зайнятися чимось іншим.

Вибори — це ухвалення рішення. Обрані нами депутати — це є наше відображення в дзеркалі. Ніхто праведний до нас не спуститься, а доведеться обирати серед нас кращих з гірших. Це дорослий вибір. Якщо ми обираємо не для того, щоб перевісити на депутата всі свої невдачі, а щоб разом їх вирішувати і створювати можливості, то тоді наше життя зміниться на краще. Помалу ми побачимо прогрес.

Насправді в політиці перемагають ті, хто як вода. Не треба обирати стіну і намагатись пробити її. Іноді найефективніший спосіб спротиву — це вибудовування паралельних інституцій. Це ми обрали в ЧЕСНО, і навіть при Януковичу, свідомо. Не можна було інтегровуватись в ту систему, бо тоді ми би стали фіговим листком для прикриття сороміцьких місць. Мовляв, дивіться, яких ми молодих, розумних набрали, ми ж не така злочинна влада.  

ЧЕСНО — це ціла школа громадського діалогу. Спочатку важко було ухвалювати рішення, але ми вчилися об'єднуватися і досягати цілей. Далі вчимося провадити громадянські кампанії. Якщо ми побудуємо відносини між собою, між громадянами, то ми реально відчуємо, що ми тут влада. Цю владу можна буде реалізувати, не просто кидаючи когось в смітник. Треба навчитися ухвалювати сильні рішення, не очікуючи, що поряд завжди буде прокурор-наглядач. Не можна всіх нечестивих посадити або розстріляти. Ті, хто розстрілює злодія, завтра розстріляє вас, а це шлях до ГУЛАГу. Не можна сподіватись на радикалів, які дуже швидко стають консерваторами, і ще страшнішими, ніж їхні попередники.