Законом передбачено судовий та позасудовий порядок розірвання шлюбу. Позасудовий порядок - розлучення у відділі РАЦС за спільною заявою чоловіка і дружини можливе лише у випадку, коли подружжя немає дітей (с.106 Сімейного Кодексу). Розлучення через суд розглянемо детальніше.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст.51 Конституції України).

Виходячи із змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Важливо пам’ятати, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Але чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Також опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).

Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Однак одним із важливих запитань при розлученні залишається зміна прізвища. Так  бажаючи залишити за собою прізвище чоловіка дружина не завжди отримує схвальну відповідь від чоловіка і часто просто змушена змінювати прізвище на дівоче, що приносить пізніше багато клопотів з оформленням документів, на роботі і в повсякденному житті. Або ж навпаки – особа бажає залишити дошлюбне прізвище. В такому випадку слід керуватись наступним.

У відповідності до ст. 113 Сімейного кодексу України України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до норми вказаної статті, при розірванні шлюбу кожен із подружжя має право зберегти спільне прізвище або відновити дошлюбне. Це право може бути реалізоване лише у момент припинення шлюбу у разі його розірвання.

Право змінити спільне прізвище на дошлюбне має лише той з подружжя, хто обрав спільне прізвище при укладенні шлюбу. При цьому, той з подружжя, чиє прізвище він носить, не може заборонити йому продовжувати іменуватися цим прізвищем після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.8 ст.235 ЦПК України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації, що розривається.

Якщо суд без вашого відома вже вирішив питання про зміну прізвища після розірвання шлюбу, ви маєте право оскаржити його в цій частині згідно правил ст.292 ЦПК України.