Виявляється, один із князів Збаразьких був єпископом! (фото)
Про невідомі досі сторінки минулого розповідає історик
За останнє десятиліття завдяки новітнім дослідженням істориків та краєзнавців значно зросла увага до представників княжого роду Збаразьких, що традиційно виводяться вченими від відомого політичного, військового діяча, імовірного нащадка таємничих Болохівських князів – Федька Несвізького. Серед сучасних вчених-істориків, що займалися цим питанням, необхідно відзначити Володимира Собчука, Збігєва Анусіка, Анну Філіпчак-Коцур, Іванну Папу, Яна Теньговського та ряд інших.
Завдяки останнім нашим публікаціям читачі мали змогу ознайомитись з найбільш відомими представниками князівської династії Збаразьких: воєводою троцькимо Стефаном Збаразьким і його «родовою легендою» про походження від Корибута-Дмитра; з воєводою брацлавським, козаком, товаришем короля, «збирачем земель Збаразьких» - князем Янушем; каштеляном краківським, крайчим коронним та претендентом на польську корону – Юрієм Янушевичем і його молодшим братом Христофором – кандидатом на гетьманську булаву, послом до Порти, великим конюшим коронним…
І ось, нові відомості про збаразьких князів, про які повідомив ТЕРЕН заступник генерального директора з наукової та культурно-просвітницької роботи Національного заповідника «Замки Тернопілля» Руслан Підставка.
- В одній з недавніх публікацій йшлося про «фальшивомонетників Шембеків» та отруєння краківського каштеляна кн. Юрія Збаразького, історія яких відображена у праці невтомного викривача «фальшивої шляхти» Валер'яна Неканди-Трепки під назвою «Книга хамів», написаної у 1626-1639 рр.
Усередині грудня цього року в історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського у Києві, в рамках семінару Інституту спеціальних історичних дисциплін музею Шереметьевих, відомим дослідником, кандидатом історичних наук Ігорем Тесленком була виголошена доповідь на тему: «З плебеїв у шляхту: доповнення до українських сторінок «Книги хамів» Валер’яна Неканди-Трепки». Не маючи змоги особисто відвідати захід, ми звернулися до пана Ігора з прохання про допомогу в отриманні матеріалів, що стосуються князя Збаразького. Щиро дякуємо пану І. Тесленку за розуміння та допомогу і, використовуючи фрагменти матеріалів надісланої книги, пропонуємо вибрані моменти праці в нашій інтерпретації.
«Прийшов Станіслав Шембек до князя Збаразького каштеляна краківського року 1621, кажучи йому, щоб собі примножив скарбу таким способом. В пана Вільдермана є приятель з Німців, який за кожен червоний злотий дає по вісім злотих (фальшивих «ортів-четвертаків» (? талера) карбованих в Сілезії – прим. автора). Князь наказав своєму підскарбію за 50 тисяч червоних відібрати чотирикратно по сто тисяч шляськими ортами, які потім називали «тулачами». Князь радісно хвалився, що «я за столом сидячи, заробив і примножив собі скарбу два рази по сто тисяч». Пан Смолік просив князя, щоб і його навчив такому способу і він так і вчинив, трохи витримавши паузу. Пан Смолік просив Шембека, щоб йому за 100 червоних дав 800 злотих. Поїхали з тими червоними на Шляськ і там за кожен по 16 ортів взяли, за суму 50 тисяч, що від князя були – дев’ятикратно по сто тисяч. Привізши їх до Кракова, Шембек намовив ще й краківського єпископа, ксьондза Шишковського, який взяв трохи меншу суму. Прибуток Шембек поділив з Вільдерманом…
В 1622 році був сейм, на котрому князь почув, що ті орти планується вилучати і поїхав з половини сейму. Приїхавши до Кракова вчинив допит Станіславові Шембеку, котрий виправдовувався, що він тільки радив, а у всьому винен Вільдерман. Ввечері князь наказав наступне: «Вільдермана взавтра в кайдани за ту шкоду що він заподіяв». Шембек вночі застеріг Вільдермана, порадивши йому виїхати на Німці, але він бачачи, що вже не втече, випив отрути і до ранку помер. На ранок князь, що наказав зловити його довідався, що той лежить мертвим, але повірив в це після декількох разів послання своїх людей. Він зрозумів, що той отруївся, бо був здоровий за день до того. Князь щоб позбутися цих ортів наказав закупити збожа в Кракові, в Жарновці і Лельові та засипати в засіки. Як наслідок четвертина збожа жита, що коштувала 8 злотих через два торги коштувала вже 16 злотих. Єпископ Краківський накупив в Русі волів і поїхав за вином до Угорщини. Князь був дуже злим на Шембеків, котрі довели до цього і міг перешкодити їхньому шляхетству, а вони направили до нього одну пані, яка бувала у князя, підкупили її, дали отрути і вона отруїла князя, що помер 29 липня 1631 р.»…
(з фондів Львівського історичного музею, полотно, олія, худ. невідомий. ХVІІІ ст.)
З приємністю також відзначаємо, - пише Руслан Підставка, що наприкінці поточного року побачила світ монографія багатолітнього дослідника генеалогії князівських родів Несвізьких-Збаразьких, автора великого числа наукових розвідок на цю тематику, кандидата історичних наук Станіслава Келембета (м. Кременчук) під назвою «Князі Несвізькі та Збаразькі: ХІІІ – початок ХVІ століть».
В книзі автор узагальнив великий обсяг матеріалу, що стосується генеалогії князів на Збаражі, значно розширив та доповнив біограми найяскравіших представників цієї князівської династії, запропонував генеалогічну таблицю їх родоводу. Багато цікавої і нової інформації можна почерпнути з книги С. Келембета, але найбільш вражаючими є відомості, що один із «ранніх» Збаразьких обіймав високу духовну посаду. Вибагливого читача важко здивувати навіть найвищими світськими посадами Польщі та Речі Посполитої, а от життя отців церкви та монахів завжди покрите ореолом таємничості. Отже…
В розділі «Правнуки Федька Несвізького» С. Келембет розповідаючи про князя Семена Васильовича Старшого, який народився у другій половині 1450-х років і згадується лише в акті від 2 червня 1478 р., висловлює припущення, що ця історична особа могла посідати кафедру єпископа Холмського. Автор зазначає, що в поділі маєтків 2 квітня 1481 року брали участь лише два Семени – Манівський та Менший, а Старший або помер, або обрав духовну кар’єру. Останній варіант розглядається, як найбільш імовірний, оскільки по всій вірогідності близько 1491-1493 рр. хтось із кн. Збаразьких, у чернецтві Олексій, був єпископом Холмським. С. Келембет покликається на книгу уніатського єпископа Холмського Якуба Суші «Phoenix tertiato redivivus…», видану у Замості в 1684 р., де у розділі, присвяченому Холмському пом’янику, міститься наступна інформація: «Там же є згадка їх милості кн. Збаразьких, з яких, окрім шести князів ченців, трьох дівиць черниць наших, був схимником кн. Авксентій; а Олексій Холмське тримав єпископство».
(ХVІІІ ст., художник невідомий)
Пізніше Ігнацій Стебельський вказував, що Олексій був єпископом близько 1504 р., у якому, за свідченням Кулеші, король Олександр, «na instancya» єпископа Холмського руського обряду, на сеймі підтвердив привілеї «уніатів». Ця версія, прийнята А. Петрушевичем та ішими є поширеною в літературі до сьогодні. Однак, у книзі Кулеші, на котру посилається Стебельський, ім’я єпископа Холмського не наведено. Більше того, відома грамота короля Олександра, видана 24 жовтня 1504 р. своєму Руському нотарію Івашку Сосновському на Холмське єпископство, після смерті попереднього єпископа Симеона.
У збірці актів ХV-ХVІ ст., що відноситься до Холмської єпархії ні про якого єпископа не згадується. При чому в ХVІ ст. серед холмських єпископів йому просто «не було місця». Якщо в Суші не має помилки, то Олексій Збаразький міг займати Холмську кафедру лише у ХV ст. А саме, після 1440 р. це могли бути лише три коротких періоди: після квітня 1467р. – останньої згадки єпископа Григорія і до жовтня 1469 р. – першої згадки Сильвестра –Сави; однак другий з них, судячи з усього був безпосереднім наступником першого, оскільки Сава фігурує, як довірена особа Григорія ще за його життя; після 1489 року – останньої згадки єпископа Герасима і до 1494 р. – першої згадки Симеона. Цей варіант є найбільш вірогідним: у 1488 році Герасим записав усе своє майно дітям «1490 р. замовкли всі справи його в судах» до того досить численні, хоча як покійний він згадується лише у 1494 році. Той же факт, що єпископ Олексій (в миру кн. Семен Збаразький) не фігурує в судових актах цілком логічно пояснюється ще й тим, що він, як виходець з Південної Волині не мав у Холмській землі ніяких приватних володінь (на відміну від своїх попередників).
Таким чином, серед «сонму» мирських князів на Збаражі, була і одна духовна особа – єпископ Холмський Олексій – князь Семен Збаразький, - пише Руслан Підставка.
Фотоілюстративний матеріал – надав Руслан Підставка
