“Звісно, кожен раз я хвилююсь. Якщо я перестану хвилюватись то перестану бути артисткою. Я чекаю кожну виставу. Є міста, в які приїжджаю вже не вперше, і таке відчуття, що це всі мої близькі друзі, які мене дуже чекають – такі в мене почуття. Мене це окриляє”, – говорить Анастасія Пономаренко, яка вже близько 20 років працює у цирку. За цей час вона виступала у різних містах України та світу. Постійні гастролі та переїзди – життя циркових артистів нелегке, однак якби був вибір, всеодно б обрала свою професію, каже Анастасія. Яке воно життя циркової артистки та як вплинула на нього повномасштабна війна, – свою історію харків'янка Анастасія Пономаренко розповіла журналістам Терену після виступу цирку-шапіто, який нещодавно побував у Тернополі.

Анастасія виросла у цирковій родині – її мама теж виступала й досі працює у техвідділу цирку. Відтак, взявши приклад із матері, донька в 11 років вперше стала на канат та почала тренуватися. Каже, завдяки природному балансу їй це було не настільки важко, як іншим.

Анастасія Пономаренко виступає в образі Валькірії

Батьки познайомились, коли мама була цирковою артисткою, а тато військовим. Я підросла, батько покинув військову службу, і ми поїхали на гастролі. Вперше я вийшла на манеж у 16 років, як професійна артистка. Це було у 2005 році, і з того часу я почала вже їздити, працювати як артистка, – каже Анастасія Пономаренко.

Далі роки виступів по Україні, Європі, Азії. На звичний стан речей вплинула повномасштабна війна, адже рідне місто Анастасії – Харків постійно під обстрілами, а цирк вже не може їздити на гастролі закордон. Анастасія пригадує 24 лютого 2022 року.

Спочатку я поїхала на гастролі. Мама зателефонувала й сказала, що почалася війна : “Повертайся”. А я була тут, біля Тернополя. Спочатку не повірила. Я повернулась додому, дорога була дуже важка, бо мене не пускали через блок-пости, розвертали, щоб поїхала в безпечне місце. Я пояснювала, що в мене там дитина, мама, родина і я там потрібна. Два тижні прожила у Харкові, до тих пір, поки на моїх очах в мерію не прилетіла ракета – я живу у центрі міста. Спочатку ми зібрали усіх своїх тварин і самі поїхали. Ми речей не брали – головне було забрати тварин в більш безпечне місце. Ми взагалі не знали куди їдемо, на той час в нас навіть грошей не було.

Зараз Анастасія разом з мамою їздить з цирком по території України. Її батько – ветаран, який став на захист України ще у 2014 році. 

Коли розпочалась війна, в 2014 році, батько покинув цирк і пішов боронити країну. Зараз він не воює через інвалідність, яку отримав при захисті України, – каже Анастасія Пономаренко.

Що ж до життя циркових артистів – воно непросте, каже Анастасія. У команді цирку, в якому вона працює, близько 20 людей: артисти, адміністратори, менеджери, техперсонал. Сезон може тривати як 9-10 місяців, так і цілий рік. На початку всі артисти репетирують старі номери та готують нові. Далі приблизно кожних два тижні інше місто, 1-2 дні витрачають на переїзд. Артисти часто живуть та подорожують у караванах, Анастасія також має власний трейлер, яким кермує сама.

Найлегше – це макіяж. Найважче – постійні переїзди. Це для мене дійсно важко. Погодні умови. Важко те, що я не можу бути постійно зі своєю родиною. Це дуже складно, бо дитина в мене вчиться, батько знаходиться далеко, – розповідає жінка.

До виступів артистка залучає своїх домашніх улюбленців

“Коронний” номер Анастасії – ходьба і танці на канаті. Найбільша висота, на якій їй доводиться працювати – 7 метрів.

Наскільки це важко? Іноді різні майданчики, поверхні: асфальт, пісок і це дуже важливо, бо це впливає на саму натяжку апарату і на якість моєї роботи, – каже артистка. – Якби у мене був би вибір, я всеодно б обрала цю професію”.

Детальніше – у сюжеті:

Фото, відео Михайла Урбанського