23 березня на телеканалі «1+1» вийшов черговий випуск шостого сезону розважального шоу «Чотири весілля». Перемогла у ньому 24-річна Мар’яна Вонсович-Солтис із Чорткова — разом із своїм коханим Назаром вони виграли весільну подорож до Чорногорії.

За допомогою батьків молодята організували весілля в сучасному українському стилі. Втім, ведучому чи то «голосу за кадром» українського у Мар’яниному весілля було замало, а весь сюжет про нашу землячку чомусь вирішили побудувати довкола…  ковбаси. «НОВА…»  поцікавилася, що думає про це сама Мар’яна Вонсович-Солтис.

— Мар’яно, не шкодуєте, що брали участь в шоу?

— Ні, анітрохи не шкодую. Я отримала велике задоволення від участі, до того ж побачила весь «фарш» шоу.

— Чия була ідея подати заявку?

— Я працюю в салонах краси уже понад сім років. На «Чотири весілля» мене записала знайома із сусідньої перукарні — без попередження, хотіла зробити мені сюрприз. І це їй вдалося! За тиждень до мого весілля мені зателефонували з передачі зі словами: «Я вас вітаю, ви стали учасницею проекту «Чотири весілля». Звичайно, це було приємною несподіванкою, бо, скажімо, двоє інших дівчат серед учасниць цього випуску по три-чотири роки писали заявки, хвилювалися, чекали на зйомки. Ми спеціально нічого не планували, готували весілля просто для себе…

— Як це — чекали 3-4 роки? Через участь у передачі відкладали весілля?

— Вони вже були розписані з чоловіками, але не перебували у шлюбі, тож і відкладали весілля, підлаштовуючись до участі у шоу.

— Ви казали, що побачили «фарш» передачі. Який він?

— На екрані такі всі жваві та гарні, а в реальності наші коментарі, які ми в передачі по кілька секунд ляпаємо, по-іншому не можу назвати те, що вони нарізали, знімали по 2-3 години кожну.

Кожне весілля — це три дні зйомок практично без сну, тільки безперервне переодягання, макіяж, з нами постійно працювали стилісти. Це просто колосальний обсяг роботи — над передачею працює величезна група.

головна

— Те, що у результаті з’явилося на телеекрані, вам сподобалося?

— Ні, готовий продукт не сподобався. Передусім тим, що до мене приліпили кличку «ковбасна баронеса», хоча я до ковбаси жодного стосунку не маю. Так, мій тато колись мав ковбасний цех, але нині мої батьки займаються розведенням собак, їздять з ними на виставки. Раз можна було би про ту ковбасу сказати, всі б посміялися — і достатньо. Після випуску на тернопільських сайтах почали писати заголовки  «Ковбасна баронеса» перемогла у шоу» та схожі… Ще раз хочу сказати: я до ковбаси взагалі жодного стосунку не маю! Я працюю в індустрії краси, їжджу на різні змагання із зачісок та стрижок, у мене є кубки та грамоти, мене неодноразово нагороджувала Чортківська міська рада, та чомусь про це не сказали…

Не сподобалося мені також, коли ведучий сказав: де ж ті українські традиції. А чому не показали, як викупляли мене? Обряд, як в коси вплітали миртовий вінок? Чому не показували виступ козаків на нашому весіллі, які ходили і під стіл гостям ховали самогонку? А козацький стіл який у нас був! Цього нема. Зате тричі показали миски з холодцем — для чого? І ще показали виступ бармена та східної танцівниці. У нас було багато чого українського, але того не показали, а зробили з мого весілля стьоб.

— За версією шоу ваш коханий запропонував вам одружитися у… ковбасному цеху!

— Та там такого наговорили! Брехня! І це так смішно, що ви навіть уявити собі не можете! А ще сказали, що ми познайомилися у нічному клубі, а потім він запросив мене на каву. Це теж неправда. Коли Назару було 15 років, він прийшов до нас у салон стригтися, тоді ми й познайомилися і підтримували дружні стосунки. Часто бачилися, перетиналися компаніями, а влітку два роки тому почали зустрічатися. Назар, як і я, творча людина: пише вірші, малює картини, працював моделлю, також барменом у клубі «Allure» у Тернополі. Тривалий час я працювала в одному салоні, саме Назар підштовхнув мене до думки, що треба самій розпочинати справу. Так на початку листопада у мене з’явився власний салон «Lаdy Boss». Поки я їздила на зйомки шоу, чоловік займався ремонтом і готував салон до відкриття.

До слова, ми обоє з Назаром з Чорткова. Цікаво, що наші батьки знали одні одних багато років ще до того, як ми познайомилися. А одружитися Назар запропонував мені не в ковбасному цеху, а в значно романтичнішому місці за містом, де були тільки ми, квіти та перстень. Я коли почула, де він «зробив» мені пропозицію, то у мене навіть бажання зникло дивитися передачу далі…

— Мабуть, ви укладали контракт, що не матимете претензій до готового продукту?

— Так, звичайно. Я була готова до того, тому більш-менш спокійно відреагувала. З усього відзнятого вибирають «смачні» шматки, щоб люди мали з чого посміятися і обговорити. Втім, я ні про що не шкодую, адже провела кілька чудових місяців зі знімальною групою, познайомилася з багатьма хорошими людьми і побачила, що зсередини це шоу не таке стервозне, як його презентують на екранах.

— Врешті, вам з усіх учасниць має бути найменш образливо, бо ви маєте бонус у вигляді виграшу. Їздили вже в Чорногорію?

— Ні, ще не їздили. Це прохолодна країна, тому плануємо поїхати у червні-липні.

— А коли саме було ваше весілля?

— 6 серпня. Три інших — у жовтні. Наступного дня після останнього весілля приїхали всі наші чоловіки, їх поселили в готель. Фінальна сцена — це справді була не підготовлена зйомка зі справжніми емоціями. Ти стоїш у кімнаті із заплющеними очима, чуєш кроки і думаєш: «Хоч би це був він!» Так само і сюжет знайомства: вперше ми познайомилися з іншими учасницями саме так, як це показано в передачі.

— До речі, підтримуєте з ними стосунки?

— Так, я  й нині спілкуюся з ними. Найближчі у мене склалися стосунки з Вікою зі Львова. Ми періодично переписуємося у соцмережах, телефонуємо одна одній.

— Які б ви поради дали дівчатам, які теж захочуть брати участь у шоу «Чотири весілля»: що потрібно для того, щоб перемогти?

— Чесно? Я не знаю. Виграти — приємно, але це не було для мене основним, я спеціально оцінки нікому не занижувала, не продумувала жодних стратегій. Учасницям можу порадити лише, щоб вони отримували задоволення від участі в шоу, відпочивали на весіллях і адекватно ставилися до усього. Треба насамперед залишатися людиною — щоб після виходу передачі не було соромно за свої вчинки та слова.