Українці перебувають у постійному стресі уже більше року. Спершу була Революція Гідності, потім - загибель «Небесної сотні». За тим розпочалася війна на сході…

  Тривають бойові дії й досі, при цьому - майже щодня забирають життя у вояків і мирних жителів. Проте це дає Україні не лише «мінуси», а й «плюси», тобто шанс на позитивні зміни, переконаний голова Тернопільського осередку Української спілки психотерапевтів Олег Гуковський. Він – дипломований лікар-психіатр, психотерапевт Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, а також - член Європейської психіатричної асоціації. Віднедавна – ще й активний волонтер.

   «Уже дуже давно не дивлюся телевізор…»

  - Ви радите тернополянам говорити про все, а не тільки про війну. Порада – проста, але як її реалізувати?

  - Дуже важливо, аби війна зовнішня не перетворилася на внутрішнє зло. Так, війна кидає виклики кожній особистості. Але завдяки таким трагічним подіям, ситуаціям, які спричиняють масові жертви, ми маємо шанс стати або гіршими, або кращими. Якщо ж ми все-таки хочемо поліпшення, маємо пам’ятати мудру фразу: «Війну можна виграти за допомогою зброї, але завдяки зброї не можна досягнути миру». Мир варто уже сьогодні будувати в наших душах, у суспільстві. А для цього слід помічати все найкраще, що відбувається навколо, «колекціонувати» хороші новини, приємні події, добрих людей. Об’єднуватися, гуртуватися. Тільки тоді вдасться зберегти цілісність, внутрішню силу і здатність далі розвиватися.  

  - Це все здійснити непросто, коли на нас постійно ллються негативні новини. На вашу думку, медійники також повинні дотримуватися порад психологів?

  - Я не сказав би, що психологи/психотерапевти – це люди, які знають найбільше. Ми лише оцінюємо психологічний стан особистості… Треба розуміти, що вал інформації, який ми всі отримуємо, є засобом пропаганди - з того чи з іншого боку. Я, наприклад, уже дуже давно не дивлюся телевізор. Це – моя особиста позиція.

  Деякі люди проблеми «переживають» тілом

  - Важко нині витримувати таку масу негативу дорослим. То що вже й казати про дітей. Чи варто їм розповідати про війну?

  - У цьому є важкий, сумний і болісний виклик для нашого суспільства. Адже, поки дорослі зайняті війною і проблемами, пов’язаними із нею, в тому числі – економічними, вони дуже мало уваги приділяють дітям. Украй негативно я сприймаю ситуацію, характерну для Тернополя, тобто забудову і знищення дитячих і спортивних майданчиків. Ця огидна тенденція гарантовано відобразиться на психіці малечі. Доведено: якщо інформаційне поле переповнене негативом, діти це відразу відчувають на підсвідомому рівні, їм навіть розповідати нічого не треба.

  Наприклад, уже є дані, що доводять: ще за місяць до початку Майдану діти і їхні батьки почали частіше звертатися до психологів. Нарікали на прояви тривоги, страхи. Адже діти набагато чутливіші за дорослих. І якщо немає майданчика, на якому малеча може «скидати» негатив, зайву агресію, комунікувати з однолітками, гратися, це точно погано вплине на підростаюче покоління. Врешті це може призвести як до затримок у розвитку, так і до зниження людяності, співчуття і здатності співпереживати.

  - А раптові смерті ще зовсім молодих людей, які стаються останнім часом у Тернополі, це – теж наслідок стресів, отриманого негативу?

  - Звісно, кожен випадок слід розглядати індивідуально. Причин може бути багато, адже молоді люди помирали і до війни. Зрештою, немає таких країн, де не було б певного рівня стресу. Навіть благополучні скандинави мають досить високий відсоток суїцидів…

  Річ у тім, що люди по-різному переживають стреси, будь-які психологічні навантаження. Одні реагують психічно. Це проявляється тривогою, страхами, депресією. Натомість інші - «переживають» тілом. Це називається «психосоматичний розлад». У таких випадках загострюються хронічні захворювання, до яких людина мала схильність. У когось страждає насамперед травний тракт. В інших – виникають гострі стани, що супроводжуються інфарктами, інсультами... І такі випадки, на жаль, не є поодинокими. 

Олег Гуковський у Яворові з американськими військовими

  Ветерани війни – це мудрі воїни

  - Чи не вбачаєте ви причину такого явища у комплексах українців. Більшість із нас і палицею не заженеш до психотерапевта…

  - Насправді, такі комплекти характерні для всього світу. Це так видається, що за кордоном – усе краще, ніж у нас. Насправді, всі американські військові казарми обвішані листівками про посттравматичний стресовий розлад, його ознаки і те, наскільки важливо звертатися до психологів/психотерапевтів. Усе одно за порадою приходять одиниці. Ось тому таким важливим є навчання ресурсних бійців, ветеранів, які могли б допомагати своїм побратимам. Ось чому таким важливим є унікальний тренінг «Побратими», який ми ініціювали.

  Подібні заняття кілька років тому проводили із вояками в Данії. І отримали хороший результат. Реалізувати цей проект у Києві вдалося завдяки кільком дуже добрим людям. Перший – Роман Торговіцький, москвич, який вже давно проживає у Бостоні. Свого часу, саме він зірвав кілька концертів російських зірок у Нью-Йорку. Цей чоловік був дуже активним під час Майдану. Допомагав протестувальникам. Wounded Warrior Ukraine («Поранений воїн України») – це його проект. Саме Роман Торговіцький знайшов мою вчительку із Данії – Діті Марчер, яка вже мала досвід роботи із військовими. Ця співпраця і допомогла запустити тренінг «Побратими». Йдеться про вишкіл для 20-25 бійців, які отримають навички психологічної само- і взаємодопомоги. Адже їх навчать використовувати ці навички на користь собі і побратимам.

  Я навіть більше скажу: цей проект сприятиме розвитку нашого суспільства. Є таке поняття «посттравматичний стресовий розлад». Але мало хто знає, що ознаки таких порушень помітні у третини осіб, які пережили ту чи іншу травматичну подію. Існує й інший бік монети – «посттравматичний ріст». Для мене питанням честі є створити для бійців максимально зручні умови, щоб вони почали рухатися саме цим шляхом. Завдяки війні, екстремальному досвіду, люди можуть вирости, стати кращими, мудрішими. Усе це вони можуть привнести у суспільство і навчити нас. Відкиньте шаблони: ветерани війни – це не нещасні занедбані люди, які вміють лише напиватися і лякати перехожих. Йдеться про мудрих воїнів. Наше завдання – зробити так, щоб вони захотіли сюди повернутися, щоб творити краще майбутнє разом.

  - Таким фахівцям бійці будуть більше довіряти?

  - Однозначно! Контакт між ними встановлюється одразу. Адже їм не треба нікого переконувати в тому, ким вони є. Стосунки будуються на рівні «ветеран-ветеран», тобто «рівний рівному». Це спрощує процес передачі інформації. Найлегше навчатися у того, хто такий, як ти, але трішки більше знає…

  «У нас нині дійсно є шанс зламати хід історії…»

  - Інший напрямок вашої діяльності – групова робота із воїнами АТО і переселенцями…

  - Важкі періоди завжди легше долати завдяки соціалізації та об’єднанню. Не дарма ж у народі кажуть: «Гуртом і батька легше бити…». Групова робота сприяє кращій адаптації. Наприклад, у благодійному фонді «Карітас» зустрічаються групи переселенців. Їм допомагають мої колеги. Психотерапевти також відвідували вояків 44-ї артилерійської бригади. Є домовленість, що ми допомагатимемо бійцям, які зараз служать у військовій частині. Ми навіть плануємо використовувати деякі моменти тренінгу «Побратими».

  На щастя, цьому сприяє налагоджена співпраця із обласним військкоматом. Напрямки такої роботи ми будемо лише розширювати…


Під час тренінгу для родин загиблих

  - Чи є у вас універсальна фраза, здатна допомогти людині із тими проблемами, які спричиняють проблеми сучасності?

  - Я підтримую тих людей, які кажуть: «Мир прийде лише з перемогою». Давно усім відомо, що травми у переможців загоюються швидше. Якщо ми переможемо, то скоріше загоять всі наші фізичні і психологічні рани. У нас нині дійсно є шанс переламати хід історії. Ми не маємо права його згаяти…

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ.

Фото із архіву Олега Гуковського

  Довідка. Бійці, які зацікавилися проектом «Побратими» (Wounded Warrior Ukraine), можуть телефонувати – 098-662-02-28. Офіційний сайт проекту – woundedwarriorukraine.org. Сайт Тернопільського осередку Української спілки психотерапевтів – www.usp.te.ua. Телефони для довідок: 067-88-054-64 (Ігор Лубківський, психолог, ведучий груп), 097-168-00-92 (Галина Гураль, психолог "Карітасу"). Діють групи і в соціальних мережах.