За словами Миколи Горбаля, він працює над відновленням храму вже 7 років. Зараз чоловікові 83 роки.
Колгосп зробив там комору, там зсипали всяке збіжжя, а потім коли не стало колгоспу, то взагалі все стало руїною. Ну, і так село собі зробило там смітник.
Микола Горбаль був народним депутатом України другого скликання. Каже, на відновлення храму витрачає свою пенсію, також допомагають благодійники та місцеві жителі.
Мій син Андрій, коли мені було 80 років, у соцмережі написав: «Батькові сьогодні буде 80, але він невгамовний. Він зараз займається реставрацією костелу зруйнованого». Син опублікував це і десь понад 20 людей відгукнулося. Частина навіть не написали, хто вони, так що я отримав 17 тисяч пожертв. Я за цих 7 років, щороку міг зберегти не більше 160 тисяч. Бо я маю 16 тисяч пенсії, я не п’ю, не курю, на курорти не їжджу, супчик варю, тут в селі все своє. Так що, якщо не витрачатися на всякі дурні розваги, то можна якусь Божу справу зробити.
За словами чоловіка, каплицю збудували й освятили місцеві римо-католики в 1887 році. Від неї лишилися стіни, маленький хрест на даху, частина склепіння та фундамент колон.
Камені також збереглися. Я сказав, добре, що вони збереглися, бо могли розбити їх чи ще щось. Кажу: «Треба їх використати, як експонат». Їх майстри використали під стояки для хорів.
Коли прибирали територію храму, вивезли 26 причепів сміття, каже Микола Горбаль.
Мій небіж, моєї сестрички син, виготовив альбом. Він називається «Історія відновлення храму». І тут, власне, видно, що було.
Мушу сказати, що в нас, можливо, за останніх 400 років чи не найкращі стосунки Польщі і України. І треба це шанувати, бо не треба ворогувати з сусідами, а тим паче з сусідами, які розуміють нас, бо треба виступати під тим польським гаслом: "За нашу і вашу вольность!.
Фото Суспільного
