Для того, щоб намалювати картину, не обов’язково потрібні полотно чи папір. Свої творчі фантазії можна втілити на пряниках. Так, як це робить Ірина Сисак із села Слобідки Козлівської громади, пише Сільський Господар.

Моя бабуся завжди говорила, що кожна жінка повинна вміти спекти бодай би елементарне печиво, бо найсмачніші страви, за її словами, – зроблені своїми руками, – каже Ірина. – У дитинстві я залюбки допомагала своїй мамі готувати різні солодощі, вирізала з тіста фігурки, а коли підросла, почала вже й сама пекти. Чотири роки тому вирішила зробити смачний подарунок своєму похреснику – на його день народження спекла імбирні пряники у формі машинок. Іменинник був у захваті, мама теж поставила мені високу оцінку, а вже невдовзі перед Новим роком запропонувала спекти святкове містечко. Я і досі пам’ятаю свої емоції, коли воно вже готове стояло на столі. Звісно, до ідеалу йому було ще далеко. Але тоді мене переповнювала гордість за те, що мені вдалося це зробити. Ось так і розпочалося моє пряникове захоплення.

Ірина розповідає, що спекти імбирно-медові пряники нескладно. Втім, свій довершений рецепт вона шукала довго. Робила це методом проб і помилок. Щось позичала в інших господинь, багато експериментувала, одні інгредієнти додавала, інші забирала. Врешті віднайшла свій ідеальний рецепт.

В імбирному печиві складників небагато – лише мед, борошно, масло, цукор та спеції: імбир, кориця, кардамон, мускатний горіх, духмяний перець, – каже Ірина. – Усі продукти – натуральні, найвищого ґатунку. Однак і навіть це не головне. Найважливіше – їх правильне співвідношення. Ще один нюанс – готове тісто потрібно обов’язково покласти хоча би на десять годин до холодильника. Я зазвичай замішую його напередодні ввечері, а вже вранці починаю пекти. Для виготовлення фігурок використовую як спеціальні магазинні формочки, так і зроблені власноруч із картону.

Коли готові пряники остигнуть, Ірина береться їх розписувати. Спочатку покриває айсингом (цукровою глазур’ю), а потім за допомогою харчових фарб малює картинку.

Це настільки приносить мені задоволення і душевний відпочинок, що я можу розмальовувати пряники цілу ніч, – каже господиня. – Найцікавіше те, що я ніколи не любила малювати на папері. Чесно кажучи, не мала до цього ані здібностей, ані бажання. Хоча, можливо, це був мій прихований талант. Коли мої рідні дивляться на пряники, то диву дивуються. Врешті, як і я сама.

Пряники з філігранними візерунками у руках Ірини Сисак перетворюються на витвори мистецтва, якими охоче ласують як діти, так і дорослі.

Колись імбирно-медове печиво вважали різдвяними солодощами, тепер воно вийшли за межі цього свята, – каже Ірина. – Нині досить популярними є тематичні пряники для будь-якої події та свята. Сувенірне печиво може бути як і подарунком, так і чудовою оздобою для тортів. Але все-таки чи не найбільше бажання спекти імбирно-медові пряники у мене виникає саме напередодні Миколая та новорічно-різдвяних свят. Тоді вони набувають неповторного смаку. Пахощі кориці, імбиру, меду та кардамону наповнюють мою оселю дивовижною атмосферою, створюють святковий настрій і передчуття різдвяної казки.

Авторка: Марія Безкоровайна

Фото Сільського Господаря