Для молодої флористки Ірини Лемеги квіти – не просто робота, а справжній сенс життя. Жінка мешкає у селі Петриків, що на околиці Тернополя. Тут, виховуючи двох дітей, вона встигає ще й дбати про свої ароматні «улюблениці» у теплицях, пише Сільський Господар.

Народилася Ірина на півдні Тернопільщини, у Монастириськах. З раннього дитинства вона обожнювала природу, захоплювалася квітами, спостерігала за їхнім ростом і старанно доглядала за ними. Хоча спершу дівчина й намагалася опанувати іншу професію, навіть вступила до Тернопільського національного педагогічного університету, любов до квітів взяла своє. 

Разом із навчанням я пішла працювати у квітковий магазин, – розповідає Ірина. – Коли ж зрозуміла, що квіти цікавлять мене куди більше, ніж навчання, і усвідомивши, що здобувши професію, я тільки витрачу марно час, оскільки точно не працюватиму за спеціальністю, покинула навчання на третьому курсі. Це був сміливий крок, який довів: Ірина готова йти за покликом серця. 

Ірину завжди приваблювали квіти, яких немає ні у кого. Її оранжереї – це калейдоскоп незвичайних відтінків і сортів, які важко знайти у звичайних магазинах. Усе своє вміння – від створення витончених композицій до догляду за примхливими рослинами – вона здобула, працюючи у квітковому магазині. Згодом Ірина стала настільки успішною флористкою, що проводила майстер-класи, навчаючи юних квіткарів секретів своєї майстерності. 

Переломним моментом став переїзд із чоловіком із Тернополя до Петрикова на початку пандемії COVID-19. Саме тоді, будучи в декретній відпустці з сином, Ірина зрозуміла: настав час рости й самій вирощувати унікальні сорти квітів. 

Саме тоді я завагітніла сином, була в декретній відпустці, тож почала свої експерименти, – ділиться Ірина.

Спочатку вона замовляла звичайні квіти на вітчизняних сайтах: кали, іриси, жоржини, айстри. Але незабаром її дослідницький дух повів далі – на закордонні сайти, де відкривалися зовсім незвичайні кольори та види. Так вона почала вирощувати не лише екзотичні квіти, а й різноманітну зелень, що стала ідеальною основою для її авторських букетів. 

Нині Ірина має дві сотки, засаджені квітами (без урахування багаторічників, як-от троянди), загалом понад пів сотні видів квітів у своїй колекції. Цікаво, що в її саду є навіть ділянка з різними сортами помідорів, включаючи чері, які Ірина іноді додає до своїх букетів. Вона також вирощує різні види сухоцвітів у незвичних відтінках, а особливу любов має до ехінацеї. 

Тепер Ірина перебуває у декретній відпустці зі своєю другою дитиною. Проте квіти для неї – це не бізнес, а передусім захоплення і джерело енергетичного відновлення. Ірина дуже вдячна чоловікові, який, попри постійну роботу, завжди допомагає їй з «чоловічою» роботою в теплицях. Вона сподівається, що з часом, коли донечка підросте, зможе збільшити кількість квітів. До слова, для вирощування своїх квітів Ірина активно використовує агроволокно, яке, за її словами, чудово виправдалося. 

Ірина Лемега з родиною

Коли Ірина створює букет, вона завжди запитує про вподобання, характер одержувача та нагоду свята, адже, на її думку, це має неабияке значення. Проте, як зізнається сама майстриня: «у переважній більшості це моя творчість, моє бачення і відчуття. Загалом ще не було випадків, аби людям мої букети не подобалися».

Ірина поділилася кількома порадами, як продовжити життя букета, якщо хочеться, щоб він тішив око якомога довше.

Додавання цукру, горілки чи якісь інші лайфхаки з інтернету себе не виправдали, це не допомагає, — зазначає флористка. – З досвіду роботи у квітковому магазині скажу, що є спеціальна хімія, яка допоможе. Її продають і не надто дорого. А ще дуже важливо щодня змінювати воду у вазі і мити вазу всередині, а також правильно підрізати квіти: троянди – навскіс, гвоздику – рівно, гортензії – навхрест. А є такі рослини, що мають деревʼянисті стебла, як бузок, скажімо, їх потрібно на кілька секунд занурювати в окріп і ставити у велику кількість води. До слова, такий самий лайфхак може спрацювати і з трояндами, якщо вони привʼяли. 

Авторка: Зоряна Деркач 

Фото Сільського Господаря