Одна із найдавніших в Україні «плакучих ікон» зберігається у найстарішому місті Тернопільщини
Перші дні липня для мешканців Теребовлі, найстарішого на Тернопільщині міста, якому виповнюється 919 років з часу першої літописної згадки, завжди насичені подіями. Адже тут майже збігаються у часі храмовий празник із святими літургіями й молитвами до образу Теребовлянської Мати Божої, день міста, традиційні забави на Замковій горі.
Серед цих подій особливе місце посідає вшанування святині у церкві святого Миколая – образу чудотворної ікони Божої Матері Теребовлянської, оригінал якої зберігається в архикатедральному соборі святого Юра у Львові.
Як повідомляє Патріарший паломницький центр Української греко-католицької церкви, під час свого візиту в Україну, в дні перебування у Львові, перед нею молився Папа Римський Іван-Павло II. 25 червня 2001 року Святіший Отець Іван-Павло II особисто коронував Теребовлянську чудотворна ікону Пресвятої Богородиці.
Теребовлянська чудотворна ікона Божої Матері – одна із найстаріших “плакучих” ікон України. Ця ікона знаходилася у свій час в монастирській церкві василіянської чернечої обителі Преображення Господнього. Перша письмова згадка про Теребовлянський василіанський монастир датується 1650 року. Монастир був не в самій Теребовлі, а на пагорбі біля села Підгора,що за два кілометри від міста. Ймовірно, що тут чернече життя вирувало ще в княжі часи. Колись в монастирі була велика бібліотека. Монастир був також осередком василіянських філософічно- богословських студій. Проіснував він до 1783 року. Щодо походження ікони Пресвятої Богородиці, то можна ствердно сказати одне : вона із давних часів належала родині Римбалів, яка з покоління в покоління успадковувала священичий сан в Теребовлі. До слова, так , як Терлецькій при церкві св. Юра в Дрогобичі або Попелі при церкві при св. Івана Хрестителя в Городку. Перші історичні повідомлення саме про цю ікону Божої Матері свідчать, що вона спочатку знаходилася у світській церкві, парохом якої був Григорій Римбала. Надалі ікона Пресвятої Богородиці знаходилася в монастирській Святопреображенській церкві василіянської чернечої обителі. У теребовлянській судовій книзі від 1663 року записано, що вперше “…Образ Пречистої Діви плакав у четверговий день перед українським Великоднем”…Знову, вдруге ця ікона Пречистої Діви Марії”… ревно плакала змінившися”, у Великодну Суботу. Оповідь про плач Теребовлянської ікони Пресвятої Богородиці подає в своєму творі “Небо новоє” й Іонікій Галятовський. Очевидцями цього чудотворного дійства Теребовлянської ікони Божої Матері була козацька сотня із сотником Іваном Суловським, а також багато народу як духовного, так і шляхетного стану, міщан і простих людей, які під присягою це засвідчили.
До речі, серед очевидців чуда були представники різних церковних обрядів і конфесій. Надалі історичні джерела засвідчують, що в 1651 р. лише завдяки чуду, яке діялося за посередництвом молитви до Теребовлянської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці жителі краю оборонили теребовлянський замок від турків і татар. Власне завдяки Божому Провидінню і заступництву Пресвятої Богородиці теребовлянський замок витримав і облогу багатотисячного турецького війська, яка тривала з 29 вересня до 6 жовтня 1673 року. Під час його облоги турки намагалися підірвати замкові мури за допомогою великої кількості вибухівки. Бачачи, що задумали вчинити турки захисники замку не маючи ні найменшої надії на поміч військами із сторони і зазнаючи великих втрат від безперервних атак ворога, вони звертаються із щиросердечними молитвами до Пресвятої Богородиці, з вірою благаючи в Небесної Заступниці порятунку. Вибух… Сталося велике, нечуване чудо. Не завдавши шкоди замковим мурам величезної сили вибухова хвиля вдарила по турецьких військах, внаслідок чого вони зазнали дуже великих втрат. В момент вибуху за свідченням очевидців, на мурах замку вони бачили в сліпучо –білій одежі Пречисту Діву Марію… Із 1673 р. ця чудотворна ікона Божої Матері знаходилася у теребовлянській міській церкві святого Миколая.
Цього ж року, відповідно з поданням Духовної комісії єпископської консисторії, рішення якої базувалося на зізнаннях очевидців чудотворних дійств, стверджених під присягою, єпископ Йосиф Шумлянський проголосив Теребовлянську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. У 1674 р., зважаючи на близькість Теребовлі до Кам’янця-Подільського, звідкіля турки здійснювали свої численні грабіжницькі напади на галицькі землі, за рішенням єпископа Йосифа Шумлянського Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці урочисто перенесли до Львівського архикатедрального собору святого Юра. З часом для ікони побудували окрему каплицю Покрови Пресвятої Богородиці, де її перемістили на гарно облаштованому престолі.
Нині Теребовлянська ікона Пресвятої Богородиці знаходиться у Архикатедрі святого Юра, в кіоті під склом при південній (лівій) стіні нави. На ній – срібна позолочена карбована шата справлена ігуменом о. Діонісієм Олександровичем у 1718 році. Згідно задокументованих даних, Мати Божа два рази під час битв із турками – у 1676 р. біля Жванця і в 1683 р. біля Відня – в чудесний спосіб відвернула від єпископа Йосифа Шумлянського загрозу смерті. Йдучи у військові походи проти турків, єпископ завжди щиро молився перед Теребовлянською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці (в походах він брав участь як дорадник польського короля Яна Собеського). У 1704 р., коли шведи обступили Львів і взяли його в облогу, Пречиста Діва, до якої молилися львівські міщани перед Теребовлянською іконою, врятувала місто від розорення шведськими військами. Більше того, міський хроніст писав, що “…Мати Божа в тій іконі розплакалася, і своїми сльозами спонукала шведського генерала Штембока зректися величезної контрибуції з львів’ян, надалі її не домагатися і залишити місто в спокою”. До слова, у 2000 – 2001 роках, Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було реставровано. Реставраційні роботи виконали Ярослав Мовчан та його син Данило. І, що цікаво, серед тих, хто засвідчив під присягою чудотворні дійства Теребовлянської ікони Божої Матері в далекому 1663 р. теж були Мовчани – Іван та Самуїл. Тож нині віруючі йдуть як до Теребовлі, так і до Льова, щоб поручитися своїй Небесній Матері, яка з давніх-давен покривала й покриває християн своїм омофором, берегла й береже, опікувалася і надалі опікується над нами усіма.
Фото автора та Патріаршого паломницького центру УГКЦ
