24 Жовтня 2020, Субота


Мандрівки Тернопільщиною. З дерева й металу (фото)

Маємо чим пишатися: найбільш просунуті бізнесмени працюють у Тернополі

В Байківцях сім’я отруїлась газом: всі троє загинули на місці

Ще 234 людини захворіли на коронавірус на Тернопільщині

COVID-19 забрав життя ще одного тернопільського медика

Це цікаво
24 жовтня в історії Тернопільщини

23 Жовтня 2020, П’ятниця


Погода
Погода у Тернополі 24 жовтня

Як на Тернопільщині відбуватимуться вибори під час карантину? 

Тернопопільські патрульні затримали підозрюваного у крадіжці техніки

Аж 134 жителі Тернопільщини хочуть стати головами ОТГ

Команду «За майбутнє» представляє капелан з Тернопільщини

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Чоловіка, якого підозрюють у вбивстві односельчанина, посадять за ґрати

Нобелівську премію дали за винахід, що вже працює в аграрній галузі (Агроновини)

Прогулянки Тернополем. Свої вулички 

Відео
Не ігнорувати прості правила попросили виборців на Тернопільщині (відео)

На Тернопільщині назвали, коли дехто може отримати дотації

Фотофакт
В одному з тернопільських дворів діти можуть поранитись (фотофакт) 

Тернопільщина – серед аутсайдерів у рейтингу інвестиційної привабливості

Понад 20 бомб знайшли на Тернопільщині

Чотири міста та сім районів Тернопільщини знову у «червоній» зоні

У день виборів на території області будуть залучені майже 3 тисячі представників поліції

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Пілястри, сандрики й портик на вулиці Острозького (фото)

Тернопільщина: про пандемію і гроші, які вже закінчилися

Кременецькі поліцейські затримали «паломника», який виявився злодієм

Тернопільщина має нового володаря суперкубку з футболу

Відео Фотофакт
На тернопільській набережній палала альтанка (фото, відео)

У Ланівцях запрацювала перша зарядна мобільна станція

Фотофакт
У Тернополі водії маршруток встановлюють власні правила (фотофакт)

У Гусятині збили велосипедиста

Троє людей постраждали в аварії на Лозовецькій

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Зазираючи у вікна костелів (фоторепортаж)

За рік діяльності Служба судової охорони забезпечила громадський порядок у більше ніж 140 тисячах судових засідань

Відео Фотофакт
Біля «Епіцентру» великий затор: через масштабну аварію частину дороги перекрили (фото, відео)

Ще понад 330 жителів краю заразились коронавірусом

Аліна Муц: «Один із пунктів моєї передвиборчої програми – створення центру цілодобового перебування для безпритульних»

Довіра пенсіонерки чужій особі обернулась проти неї

Це цікаво
23 жовтня в історії Тернопільщини

22 Жовтня 2020, Четвер


Погода
Погожа осінь затримається у Тернополі ще кілька днів

Тернопільщина: «роздуті штати», гонитва за «ліжкомісцями» та «реанімація» медичної галузі

Представниця команди «За майбутнє» хоче зупинити трудову міграцію в області

Фура з Тернопільщини згоріла під Броварами 

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Тернополянам варто перевірити себе у виборчих списках заздалегідь

Що тернополянам потрібно знати про харчування учнів?

Відео
За 5 років у Чорткові купили комунальної техніки майже на 12 мільйонів (відео)

Прогулянки Тернополем. На рівні черевиків

Тернопільські студенти отримали стипендії Президента України 

Чортків переміг у конкурсі «Дієва громада» 

На Тернопільщині виявили нелегальних мігрантів  

Громадський транспорт на маршруті №21 у Тернополі курсуватиме по-іншому

Київ дав Тернопільщині майже 15 млн грн на дуже потрібну справу

Юрій Матевощук — поет, перекладач, головний редактор у видавництві «Крок», арт-менеджер книгарні «Є» у Тернополі, засновник поетичного конкурсу Dictum, програмний директор мистецького фестивалю «Ї» у Тернополі. Координатор сцени Amphitheatre на фестивалі «Файне місто», повідомляє Погляд.

Поспілкувалася з Юрієм Матевощуком про його поезію та прозу, нові вершини та плани.

«Я люблю слова»
– З чого все почалося? Не хочу про це. Це стара історія. Просто почав писати. Був тоді в одинадцятому класі. Вчителька віднесла в якусь газету, надрукували. Після школи вийшла збірка чотирьох авторів «Відчути небо», там була моя добірка «Прерії». З одного боку шкодую, що тоді надрукував свої вірші, нині ту книжку нікому не показую. То була не поезія, а просто спосіб висповідатися в поетичній формі. Але з іншого, добре, що я це розумію, значить, я це давно переріс.
– Колись думав, що вже став письменником, бо вийшла книжка, а нині, маючи здобутки, бачу, куди мені рости. Хочу проявити себе в прозі, вдосконалити поетичне письмо, знаю, над чим мені треба працювати. Бачу велику вершину, до якої хочу дійти. Дійду — ок, ні — теж нормально. Головне — не зупинятися.
– Мені важко окреслити тематику своїх віршів. Я поділяю їх на слемерські та серйозні. Слемерські з іронією та сарказмом, такі — на «хаха». Наприклад, коли виступаю перед студентами, знаю, що їх сюди «загнали», і вони думають, що ось зараз буду читати якісь вірші про Україну, про природні катаклізми та загрози і так далі. Розумію, що треба читати щось простіше, яке не має великої літературної цінності, але яке «зайде» і всі подякують.
– Іноді виступаєш у кнайпі перед двадцятьма людьми, а іншим разом на великому міжнародному фестивалі перед двома сотнями. Тому все буває дуже по-різному, але іноді зал на десять людей дає більшу віддачу, ніж на двісті.

– Головне для мене в поезії — гармонійне поєднання змісту та форми. Коли тобі вдалося максимально передати той посил, який намагався. І зробити це в тій формі, яка для цієї теми найбільш підійде. Можна говорити про авторський почерк, про стиль. Але мені щоразу подобається експериментувати та шукати щось нове. Я б не дуже хотів, щоби в моїй книжці всі вірші були написані в одній формі. Мені це було б нудно. Наприклад, в «Метрополі» у мене є окремий розділ з паліндромами – віршами, що читають спочатку до кінця і навпаки однаково. За моїм сприйняттям – це абсолютно формальні вірші. Це певне штукарство. Але якщо тобі вдалося навіть там приховати певні смисли, тоді можна вважати, що експеримент вдався. Інша тема – це «соціалка», якої в мене теж багато. В цьому випадку вже більш важливою є тематика вірша. Я знаю, що дехто з критиків говорить, що це поезія лише сьогодення, але нам не потрібно далеко шукати відповіді про потрібність цієї поезії, а просто поглянути на класичну поличку світової та української літератур. А думок стосовно того чи іншого приводу завжди буде достатньо, і дуже добре, що вони є. Значить, я не стою осторонь.

– Я люблю слова, мені подобається сленг, жаргонізми, діалектизми. Я взагалі люблю нелітературні слова, я їх вишукую. Наприклад, у Ланівцях кажуть не звідки, а «стаміци».

Спалений роман
– Я ж з прози починав, що найцікавіше. В п’ятому класі почав писати роман. Здається, потім його спалив.
– Не хочу зараз відкривати всі карти про ту прозу, над якою  працюю. Скажу, що веду перемовини з видавництвом щодо книжки про Тернопіль і саме на ту тему, яка мені найбільше подобається. Не думаю, що це буде високий жанр, але думаю, то вийде цікаво. Я нею загорівся. У мене так, що я просто мушу горіти чимось.
– У планах велика проза. Навіть є розписаний із розділами та синопсисом роман. Але розумію, що для нього ще не час і велику прозу мають писати люди із досвідом.
– Стосовно перекладацтва — закінчив переклад Пьотра Черського «Отець помирає». Наразі чекаю узгодження із авторськими правами та відповіді Інституту книжки в Польщі. Запланували, що переклад вийде наступного року. Це повість про смерть Івана Павла ІІ. Її дія триває два дні. Текст написаний з точки зору людини не надто релігійної, без пафосу вірянина, а об’єктивно та відсторонено викладені події, що відбувалися у Польщі, коли помирав Папа.
Одним цей твір не сподобається, а іншим, думаю, навіть дуже сподобається. Я люблю такі тексти, що не проходять повз, а мають різні відгуки.
– Я працюю ще над трьома перекладами. Це і поезія, і проза. Проза мені вдається набагато легше, бо над поезією набагато важче працювати. Я її навіть трошки боюся, бо це складніший жанр, і коли перекладав «Провінційний роман» Корнеля Філіповича, де в тексті були вірші та проза, то над поезією набагато довше працював, там треба було шукати підводні камені, яких у прозі не так багато.
Стосовно Філіповича — мене трохи недолюблюють деякі перекладачі, мовляв, початківець взявся за переклад такого твору, але я ж ні в кого не відбирав право його перекладати. Це просто бажання. Якщо хочеш щось робити — то бери й роби. Тим більше, що багато майстрів перекладу сказали, що це добрий переклад. Так, можливо, нині я переклав би по-іншому. Якось так вийшло, що серед презентацій у Вінниці, Луцьку, Києві, Кракові, Вроцлаві у Тернополі була найгірша…
– Щодня читаю кілька книжок різних жанрів польською та українською. Часто перекладаю просто для себе. Це як у спорті: не тренуєшся щодня — не виграєш Олімпіади. Не ставлюся до перекладу як до штукарства чи роботи — мені це цікаво як читачеві. Якби мені було не цікаво, я б цим не займався. Як було з Філіповичем — головним знаком, що його треба перекласти, для мене стало те, що він народився у Тернополі, став класиком польської літератури, а його книжка досі не вийшла українською. Мені хотілося, щоби вона відбулася. І думаю, ми посприяємо тому, щоби в місті відкрили меморіальну дошку Корнелю Філіповичу. Все має бути по-справедливості та стати на свої місця. Не дивно, що мені колись ця книжка потрапила до рук у бібліотеці Завадського, а він її не даремно взяв почитати й не повернув своїй викладачці з польської.

Анна Золотнюк.

Фото Nata Koval.

 

92

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора