Мальовнича місцина – Монастирок розташувався неподалік села Лісники, що під Бережанами. Там, фактично посеред лісу можна пройти унікальну хресну дорогу, адже вона завершується особливою Голгофою – Чортовим каменем.

Перша згадка про цю місцевість, як кажуть історики, належить до далекого 1368 року. Урочище так назвали на честь Василіанського монастиря, що діяв там у XIV-XVIII століттях. Під час Другої світової війни дерев’яна монастирська церква була практично зруйнована. Тому останні богослужіння у святині відбувалися ще у 1941році.

У радянський період місцеву «родзинку» цілком спаплюжили, перетворили на місце для розваг і пікніків. Більше того, згодом один підприємливий чоловік замислив там – у намоленому впродовж століть духовному місці збудувати… ресторан. Але очевидно: що не судилося, то не судилося. Той заклад громадського харчування так і не запрацював. Врешті люди розібрали його по цеглині. Залишилася лише зелена галявина із залишками фундаменту просто на місці колишнього монастиря.

У 2000-х «родзинку» взяла під опіку місцева община Української греко-католицької церкви. Громада спершу ту територію прибрала. Пізніше встановила каплицю і облаштувала хресну дорогу. Тому на галявині нині вже ніхто не смажить шашлики. Натомість відбуваються богослужіння і навіть проща – на Спаса, 19 серпня. Поруч б’є джерело з цілющою водою.

Джерело

Каплиця

До слова, місцеві кажуть ЛіснИки – із наголосом на другий склад. Очевидно, дається взнаки лемківська говірка, адже переселенців із того краю у Бережанському районі – чимало. Власне, ви дізнаєтеся про історію того краю максимум інформації, якщо вам пощастить отримати в екскурсоводи старшого наукового співробітника Бережанського краєзнавчого музею Миколу Проціва.

- Головна визначна пам`ятка нашого урочища – скеля Чортів камінь, на якій не так давно викарбували розп`яття, - каже екскурсовод. – Річ у тім, що ще раніше за людей монастир хотів знищити… чорт. Він ніс величезну каменюку, але не встиг до світанку. Заспівали півні і чорт мусив кинути її посеред лісу, за кількасот метрів від святині.

Миколу Проціва тішать зміни, що сталися у Монастирку.

- Це ж чудово, що громада взялася, своїми силами все зробила, - додає він. – Місцина тепер чиста, доглянута. У каплицю може зайти будь-хто. Вона весь час відчинена.

Екскурсія

Їхати до Монастирка краще власним авто, причому – із високою підвіскою або позашляховиком. Адже дорога туди, як і до більшості цікавинок нашого краю, - жахлива. Якщо туристичні групи приїжджають великими автобусами, то подорожуючим доводиться чимчикувати пішки десь із кілометр. Розраховувати варто і на розташування стацій хресної дороги, адже прочани весь час мусять підніматися стежкою догори. Людям літнім із молитвами і зупинками доводиться йти близько години. Але зусилля – того варті. Природа там – надзвичайна, тиша і спокій – вражаючі, а хор пташок – зачаровуючий. До того ж, де ви ще побачите Чортів камінь із зображенням розіп’ятого Ісуса?

Хресна дорога

Урочище із розвалинами

Фото і відео автора