15 Червня 2021, Вівторок


Фотофакт
У селі поблизу Тернополя невідомі тварини задушили курей (фотофакт)

Фотофакт
Відомий співак з Тернопільщини знову став батьком (фотофакт)

Голову однієї з ОТГ Тернопільщини нагороджено орденом (фото)

Впав із верхньої полиці: у потязі «Рахів-Київ» помер 27-річний тернополянин

Маленькі футболісти з Чорткова привезли зі змагань на Львівщині «бронзові» медалі (фото)

Двоє жителів Тернопільщини померли внаслідок ускладнень від коронавірусу

На Чортківщині постраждав чоловік внаслідок спалаху газу (фото)

Постковідний погляд на людську натуру представлять у Збаражі і Тернополі

Священник з Тернопільщини просить не красти квіти з церковного двору (фото)

Через міст у селі Підгороднє уже дозволено рух обома смугами

Голова Тернопільської облдержадміністрації підписав Меморандум з губернатором провінції Чанаккале (фото)

Це цікаво
15 червня в історії Тернопільщини

14 Червня 2021, Понеділок


Погода
Якщо сонце ввечері не сяде в хмари, то наступний день буде хороший

Фоторепортаж
Делегація з Тернопільської області перебуває у Турецькій республіці

У Кременці зловмисники поцупили квіти поблизу міського парку (фото)

Донори крові отримали відзнаки від Тернопільської обласної ради 

Суд на Тернопільщині призначив водію покарання у вигляді майже п’ятирічного ув’язнення

На Тернопільщині підбили підсумки операції «Нерест»

Фоторепортаж
Поважний ювілей відзначив відомий тернопільський храм (фоторепортаж)

Фотофакт
Тернопільські «Красунчики дня»

У Тернополі збили 13-річну дівчинку 

Анонс
У бібліотеці в Чорткові відкриють виставку іменитого місцевого художника

Волейболісти Тернопільщини боролися за першість у турнірі (фото)

Озвучено, що може принести фермерам надприбутки (Агроновини)

На Кременеччині просять навести лад на одному із найбільших кладовищ

В аварії на Микулинецькій постраждала 36-річна тернополянка

Тернополяни на літніх канікулах можуть допомогти дітям позбутись шкідників сприйняття

Фотофакт
У тернопільській школі готували суші (фотофакт)

Відео
У селі Мужилів Підгаєцької громади триває асфальтування дороги (відео)

У тернопільському парку на дитину напав пес 

Правоохоронці Тернопільщини встановлюють деталі двох автопригод

Фоторепортаж
Правоохоронці Чортківщини у помешканні місцевого жителя виявили конопляну ферму

Як уникнути шляху від обліку до штрафу, пояснили жителям Тернопільщини

На Тернопільщині знайшли тіло другого зниклого рибалки

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Коли леви тримають квіти (фото)

Анонс
У Тернополі відбудеться вечір настільних ігор

У Тернополі шукають злодійку дороговартісних сонцезахисних окуляр

У Тернополі хлопчик впав з підпірної стіни: нині він перебуває в лікарні

Одне з міст Тернопільщини тиждень святкуватиме свій день

Першу дозу вакцини на Тернопільщині вже отримали майже 47 тисяч громадян

Фоторепортаж
Тернополянки взяли участь у командно-тренувальних навчаннях у Буковелі (фоторепортаж)

У вівторок кілька житлових будинків у Тернополі будуть без електропостачання

На Тернопільщині рятувальники знайшли тіло одного з двох зниклих рибалок

На Тернопільщині підприємець порушив умови оренди на мільйон гривень

Тернопільський обласний лабораторний центр змінив назву

На Тернопільщині збирають кошти для реконструкції 100-літнього дерев’яного храму

Фотофакт
У лісах Тернопільщини розпочався грибний сезон (фотофакт)

На Тернопільщині можна здійснити подорож в Юрський період і не лише (фото)

Тернополянам на замітку: американська валюта здає позиції

У Тернополі назвали телефон, номер якого має знати кожен

У 9 підрозділах Тернопільської міської ради пройдуть перевірки

На Тернопільщині Держслужба якості освіти оголосила конкурс на дві вакансії

Подружжя військових облаштувало в селі на Тернопіллі кролеферму

Повернувшись із фронту, подружжя Максима Білого та Марії Двадцятої збудували у селі Купчинцях Козівського району хату і розпочали власну справу – організували сімейну кролеферму.

На фронт – за покликом серця

Максим – родом із Купчинців. Марія – киянка. А познайомив їх буремний Донбас. Максим мобілізувався влітку 2014 року. Марія пішла воювати тодішньої осені. До того вона була активною учасницею Євромайдану, пише Марія Безкоровайна на сторінках газети «Сільський господар плюс».

– У 2014 році я працювала у львівській туристичній фірмі. Коли розпочалися воєнні дії на сході країни, вирішила, що неодмінно маю бути там, – розповідає Марія. – Я поставила перед собою умову: або поїду, або все життя жалкуватиму, що не зробила цього. Без довгих роздумів обрала перший варіант. Мамі нічого не говорила. Не хотіла, щоб вона переживала. Під час телефонних розмов казала, що я у Львові, займаюся волонтерством. Коли приїжджала у відпустку до Києва, то спочатку йшла до подруги, там переодягалася і їхала до матері. Таємницю розкрила за місяць до демобілізації. Саме тоді познайомила маму з Максимом. Ми сиділи на кухні і пили чай. Я поклала на стіл свій військовий квиток і поки мама його переглядала, розповіла їй усю правду. Матері залишилося змиритися. «Слава Богу, що жива! – сказала вона. – Та ще й чоловіка з собою привезла» (посміхається – авт.).

Війна не знає статі

– З перших днів війни я прагнула стати справжнім солдатом, – продовжує Марія. – І хоч у нашій групі була єдиною дівчиною, та виконувала ті ж завдання, що й мої побратими: чергувала на постах, розміновувала території, познайомилася навіть із танком. На війні рівні усі. Нема різниці, чи ти чоловік, чи жінка. Навпаки, чим більше ти знаєш, тим більше можеш. Відтак, ти приносиш більше користі. Бо інакше навіщо ти там?!

За рік війни я спізнала багато. Нелегкими були мої дні й у військовому госпіталі, куди я зверталася за медичною допомогою з приводу травми коліна. Те, що побачила, важко передати словами. Дякувати Богу, що є волонтери. Поранені бійці одужують завдяки їм.

Проміняли столицю на село

Війна познайомила мене з Максимом. Ми обоє служили в Айдарі. Спочатку він та його товариш були моїми найліпшими друзями. Згодом ми з Максимом зрозуміли, що між нами більше, ніж дружба – це справжнє кохання. Після демобілізації восени 2015 року почали міркувати, де будемо жити: у Києві, чи в його рідних Купчинцях. Вирішили їхати на Тернопільщину. Мені було байдуже де оселитися, лиш би в Україні. Та й врешті, головне, не те, де жити, а з ким. Максим – дуже хороша людина, у нього багато друзів. Батьки його теж чудові люди, прийняли мене, як рідну. Хоч я і киянка, та життя у селі мені відоме. В дитинстві часто їздила у рідне село моєї матері. Бачила, як важко працюють її земляки. Утім це мене не злякало. Я дуже швидко адаптувалася до сільського життя.

Подвійний старт

Отримавши земельну ділянку, ми почали будувати свій дім. Заодно дали старт власній справі. Максим запропонував розводити кролів. Мінімальні знання у цій галузі він мав. Я ж, завжди довіряючи своєму чоловікові, підтримала його. Перших «каліфорнійців» ми купили на ринку в Тернополі. Згодом у нашому господарстві оселилися мардери та французькі барани. У Німеччині та Польщі придбали по парі кролів білоостьової породи. Нині на нашій кролефермі є три сотні вуханів. Найбільше серед них – каліфорнійців. Вони невибагливі у догляді і більш стійкі до хвороб. Вухані швидко ростуть і набирають вагу. Дорослі каліфорнійці заважують до п’яти з половиною кілограмів.

Усі наші маленькі підопічні мають імена: Наталка, Іринка, Микола, Грицько. Ігорко та Сергійко, які належать до німецької білоостьової породи, живуть разом із нами у хаті. Вдень вони вільно гуляють по подвір’ї. Ці вухасті красені люблять смакувати молоком від нашої кози Марти.

Догляд – справа не проста

Господарюємо ми з Максимом на рівні. Те, чого раніше не знала, чоловік мене навчив. Тож коли він на роботі, кролів пильную я. Догляд – справа не проста і забирає чимало часу. Майже весь день я проводжу серед наших вуханів. Прибираю у клітках, обстежую кожну тваринку. Одних кролів треба вакцинувати, іншим дати вітаміни. А ще заглянути їм у кожне вухо, щоб бува не пропустити вушного кліща, і прослідкувати, чи нема на їхніх лапках натоптишів.

Кролі – дуже делікатні створіння. Важливо організувати для них правильний раціон. Маленьких особин годуємо гранульованим кормом, дорослих – сіном, пшеницею, ячменем, вівсом, кукурудзою. Пильнуємо, аби у поїлках щодня була свіжа вода. Взимку її варто підігрівати. Влітку – наповнювати поїлки два рази на день. Для кролів спека – то справжнє випробування. Вони легше переносять мінус двадцять морозу, аніж двадцять градусів тепла.

І місцеві, і закордонні

Кілька разів на рік вуханів треба вакцинувати. Вони дуже вразливі до хвороб. Особливо небезпечні геморагічна недуга та коксодіоз. Одного року за кілька днів від «геморагічки» у нас загинуло двісті кролів. Добре, що товариш порекомендував нам іспанську вакцину. Завдяки цьому нам вдалося подолати цю недугу. Відтоді купляємо лише цей препарат. Вартує він недешево. На сорок кролів треба витратити півтора тисячі гривень. Утім, краще попередити хворобу, аніж потім жалкувати про це.

Наші кролі знаходять своїх господарів у різних куточках України: Києві, Харкові, Одесі. Ми ж купляємо вуханів переважно за кордоном: у Польщі, Німеччині, Словаччині. Цього року вступили до Ужгородського клубу кролеводів. Та найяскравіша подія 2019-го – ми переїхали у власну оселю і збудували стаціонарну мінікролеферму. Усі двісті кліток змайстрували з Максимом самотужки. Людина може все. Лиш би було бажання і поруч той, кого любиш.

Фото з допису

282

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора