Станіслав Щирба, житель села Білокриниця на Кременеччині, відзначив свій столітній ювілей. Про це повідомили у Кременецькій громаді.

Станіслав Щирба народився у важкі роки після Першої світової війни в містечку Залізці. Його дитинство пройшло в злиднях: після смерті матері батько сам виховував трьох дітей, поєднуючи сезонні заробітки з доглядом за родиною. Малий Станіслав змалку допомагав батькові, працював пастухом і водночас навчався в школі.

У 17 років юнака вивезли до Німеччини, де він працював на фермера як остарбайтер. Робота була важкою, а їжа — мізерною. У 1945 році його звільнили радянські війська, проте вже через кілька днів він опинився на фронті. Станіслав Михайлович брав участь у боях, отримав поранення, але вижив. Після війни продовжив службу в Польщі й Німеччині, а потім деякий час працював на шахті у Саксагані.

Повернення додому після восьми років розлуки було непростим: родина переїхала до Польщі, а рідний дім зайняли родичі. Попри це, Станіслав знайшов сили розпочати нове життя. Саме тоді він отримав свою першу роботу — заступника директора маслозаводу. Згодом став директором Білокриницького маслосирзаводу, який під його керівництвом став одним із найбільших в Україні.

Станіслав Щирба працював з відданістю, наводив лад у виробництві, налагоджував зв’язки з колгоспами та дбав про якість продукції. Завдяки його зусиллям завод збільшив обсяги виробництва, а колектив зростав як кількісно, так і професійно. Односельці згадують його як чесного, мудрого й принципового керівника.

За своє життя Станіслав Михайлович виховав двох дітей, які стали педагогами, та дочекався онуків і правнуків.

Навіть у свої 100 років він зберігає ясний розум і слідкує за подіями в країні.  

Фото: Кременецька громада