14 грудня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Кубів Василь (псевдо Джміль, Логін; 1926, с. Деренівка, нині Теребовлянського району — 6 червня 2016) — український інженер, громадсько-політичний діяч, краєзнавець, учасник національно-визвольного руху, політв'язень.
Москалик Ігор (1962) - начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
Олійник Ярослав (1952, с. Купчинці Козівського району) — доктор економічних наук, професор, декан географічного факультету Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, економіст-географ. Член-кореспондент Академії педагогічних наук України, академік Академії наук вищої освіти України.
Падох Ярослав (1908, м. Бучач — 28 серпня 1998, Нью-Йорк) — український вчений-правознавець, журналіст, редактор, громадський діяч. Доктор права з 1940 року, дійсний член НТШ з 1949. Голова НТШ в Америці (1977—1990 рр.). Президент Світової ради НТШ у 1982—1992 роках.
Цей день в історії Тернопілля:
14 грудня 1939 року – вийшла перша україномовна програма в ефірі Ватиканського Радіо. Її першим редактором і багатолітнім ведучим був уродженець Теребовлянщини Михайло Ваврик, ЧСВВ. Цією діяльністю він займався до 8 вересня 1943, коли через окупацію Риму гітлерівськими військами в регулярних українських передачах створилась прогалина мовчання.
«Мій непомітний голос став, так би мовити, тим відгомоном, що посилений добротою Апостольського Престолу, звернувся до народу страждального, навіщеного війною, народу всіма залишеного, того народу, котрий добував із себе останки зусиль, аби встоятись проти навали комуністичного атеїзму». – пише у своїх спогадахо Михайло Ваврик.
14 грудня 1939 року – було прийнято постанову про виплату пенсії пенсіонерам Західної України в її довоєнних розмірах. Умовами отримання останньої вважалися трудовий стаж і вік (жінки 20 років стажу і вік 55 років, чоловіки – відповідно 25 і 60 років). До робочого зараховувався стаж як постійних, так і сезонних місць роботи.
14 грудня 1942 року - члени повстанчого Фронту української революції. очоленого Тимішем Басюком («Яворенком»),. захопили друкарню у м.Кременець, де планували надрукувати велику кількість агітаційної літератури, а також взяти участь у штурмі в'язниці у місті.
14 грудня 1943 року - нацисти спалили 240 дворів села Шпиколоси Кременецького району, загинуло 22 жителі.
14 грудня 1950 року - у львівській в’язниці помер письменник, літературознавець, педагог, уродженець Борщівщини Дмитро Николишин. Автор збірок поезій «Хвилини» (1919), «Світання й сутінки» (1936), «Листопадова симфонія» (1937); драматичних творів «Розладдя» (1911), «Маєві акорди» (1911), «Розвяяне щастє» (1922), «Тайна» (1923), «Артисти» (1924), «Самсон» (1928), «Ірод Великий» (1936), «Підводні скелі» (1940) та ін.; лібрето до опери М. Гайворонського «Синя квітка»; наукових розвідок.
У 1950 р. був заарештований і засуджений на 25 років. Реабілітований посмертно.
14 грудня 1962 року - у м.Нью-Йорк помер доктор права, адвокат, громадсько-політичний і державний діяч, один із лідерів УСДП Галичини, делегат УНРади ЗУНР у 1918 р., публіцист, уродженець Підволочищини Лев Юліанович Ганкевич.
14 грудня 1990 року – у Київі відбулася архієрейська хіротонія уродженця Кременеччини, єпископа Почаївського Якова (Панчука).
Після Харківського собору, який розколов УПЦ, архієрей Яків, будучи єпископом Почаївським і намісником Успенської Почаївської Лаври, підтримав майбутнього Патріарха УПЦ КП владику Філарета. За це був вигнаний братією Почаївської лаври.
Керував Вінницькою, Тернопільсько-Бучацькою, Луцькою єпархіями Київського патріархату. 16 березня 2004 митрополит Луцький і Волинський Яків помер. Похований біля стін Свято-Троїцького кафедрального собору Луцька.
14 грудня в Україні традиційно проводиться День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС — людей, які ціною свого життя і здоров'я змогли здолати страшну трагедію 20 століття, що сталася 26 квітня 1986 року. Ця пам'ятна дата була затверджена указом президента України 10 листопада 2006 року.
Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. Зараз цю подію багато хто називає просто днем ліквідатора. Цей день пам'яті давно став скорботним нагадуванням всьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції. У 1994 році багато українських громадських організацій чорнобильців зверталися до влади з ініціативою створення подібного дня пам'яті, але їхнє прохання в той момент відхилили. Після цього ліквідатори почали відзначати цей день неофіційно.
Тепер же під час святкування цієї пам'ятної дати силові структури України виділяють почесний караул, представники влади покладають вінки до пам'ятників, які слугують нагадуванням усім нам про ту страшну аварію й кількість загиблих ліквідаторів.
Іменини сьогодні святкують Наум, Ананій, Філарет.
