Цього дня народилися:

Вонс Ігор (псевдо “Бродич”; 1920, с. Чернелів-Руський, нині Тернопільського району – 12. 05. 1945, с. Купичволя, нині Жовківського району Львівської області) – публіцист, громадський діяч.

Карел Володимир (1955, с. Мишковичі, нині Тернопільського району) –  спортсмен (пауерліфтинг). Майстер спорту України (1999). 16-разовий чемпіон України з легкої атлетики та пауерліфтингу.

Ковтунюк Степан (1908, с. Синява, нині Збаразького району – 16. 02. 1996, м. Тернопіль) – священник. Підпільно займався душпастирською роботою.

Маланчук Володимир (1904, с. Малі Заліщики, нині Бучацького району – рік і місце смерті невідомі) – церковний діяч УГКЦ. Доктор філософії і теології (1944). Професор Українського Католицького Університету ім. св. Климента Папи у Римі. Автор статей на філософські та релігійні теми.

Мостовий Віталій (1949, с. Сокиринці Чортківського району) – економіст, громадський діяч

Ониськів Осип (1892, с. Настасів, нині Тернопільського району –  04. 05. 1959, м. Монреаль, Канада) – громадський діяч. Перед 1-ю світовою війною емігрував до Канади.

Швед Ярослав (1949, с. Рожанівка Заліщицького району) –  господарник, меценат. Герой України (2004).

Цей день в історії Тернопілля:

1649 – (цитата за щоденником безіменного учасника оборони Збаража): «Селян, котрі до нас з сіл перед облогою пристали, що з голоду сильно похворіли і помирали, були відпущені з міста від нас, тоді як милосердя, котрого сподівалися від козаків, не отримали, одразу татари з жонами і дітьми чотири тисячі душ обох статей захопили. Інших, що поміж рови утікали, сікли, стріляли, що інші селяни, які залишилися в місті, бачили». Інші дві тисячі селян після того також просили, щоб їх відпустили, але цього не було виконано.

В ніч із 19 на 20 серпня 1711 р., добираючись до Золочева, в селі Настасів Тернопільського району  ночував російський цар Петро I із дружиною Катериною.

1914 – 8-а російська армія генерала О. Брусилова остаточно зайняла Гусятин, в якому росіяни пробули до 28 липня 1917 р.

1914 – в с. Дубівці Тернопільського району прибула і переночувала сотня черкесів, які багатьох мешканців пограбували і побили, а також зґвалтували деяких дівчат і жінок.

1920 – у Тернополі видано наказ повітового ревкому в Тернополі про взяття на облік у місті й повіті товарів і продуктів. У цьому документі йшлося, що власники магазинів і складів, які не подаватимуть відомості про всі наявні в них товари і продукти або подадуть неправдиві дані, «будуть підлягати найсуворішій карі революційного часу – розстрілу, а майно все їх буде конфісковано».

1941 – видано 1 число газети «Тризуб» Органу окружного управління Чортківської округи й управи м. Чортків під редакцією Б. Будника.

1941 – створено генеральний округ «Волинь і Поділля» рейхскомісаріату «Україна», в який гітлерівські окупаційні власті ввели територію колишнього Кременецького повіту Волинського воєводства

1942 – ліквідовано всі гетто в Тернопільській області, в результаті чого знищено у Вишнівцях близько 4000 євреїв, Ланівцях – 2143, Кременці – близько 7000, Шумську – 2200, Почаєві – близько 1900, Катербурзі – 307.

1945 – в селі Лежанівка Гусятинського району троє повстанців потрапили у засідку. Вояк “Сергій” загинув, а інший був поранений.

1947 – під час ревізії в селі Воробіївка Підволочиського району більшовики побили багатьох людей.

2010 – рішенням Тернопільської обласної ради про створення гідрологічного заказника місцевого значення «На Куті», розташованого у Тернопільському районі, в межах водно-болотного масиву, що в заплаві річки Гнізна, між смт. Великі Бірки та с. Дичків. Заказник є регулятором водного режиму Гнізни, місцем зростання водно-болотної рослинності, характерної для Західного Лісостепу та місцем розмноження, скупчення, проживання багатьох видів водно-болотної флори і фауни.

2013 – освячення державних прапорів на набережній тернопільського ставу, які  вперше в історії Тернопільської області До Дня Державного Прапора України були передані підшефним кораблям та центральному штабу ВМС України.

В Україні сьогодні немає державних чи професійних свят.

20 серпня Естонія відзначає державне свято — День відновлення незалежності. Приводом послужили драматичні події в серпні 1991 року, коли в Радянському Союзі відбулася спроба державного перевороту, що призвело до відновлення незалежності трьох балтійських держав — Естонії, Латвії і Литви.

20 серпня 1991 Верховна Рада Естонської РСР прийняла рішення про відновлення незалежності Естонії на підставі принципу «історичної правонаступності естонської державності». Також Верховна Рада Естонської РСР прийняла рішення про незалежність Естонії і про створення Конституційної Асамблеї для розробки Основного Закону Естонії.

Незабаром усі держави світу почали визнавати незалежність Естонії, і 17 вересня 1991 Естонія стала повноправним членом ООН.

20 серпня — День Святого Іштвана. В цей день Угорщина відзначає головне державне свято — День заснування Угорської держави. Святковим цей день оголосив Папа Римський Георгій VII після того, як 1083 року король Іштван був зарахований до лику святих. Спочатку це свято було так званим «королівським судним днем», коли в королівському палаці в Секешфегерварі до короля могли прийти всі ті, хто чекав від нього правди в спірних справах.

У XVIII столітті інший Папа Римський, Бенедикт XIV, скоротив число церковних свят. Під це скорочення потрапив і день Святого Іштвана, але невдовзі австро-угорська імператриця Марія-Терезія оголосила його офіційним національним святом.

Після придушення революції 1848-1849 років святкування дня пам'яті першого угорського короля, що був символом незалежної угорської держави, стало неможливим, і лише в останнє десятиріччя XIX століття йому повернули колишнє значення. Однак після Другої світової війни, з введенням в Угорщину радянських військ, день Святого Іштвана знову опинився в числі заборонених свят. Після 1991 (зміни режиму в Угорщині) день Святого Іштвана знову оголошено національним святом. У цей день по всій країні влаштовують фестивалі, шоу і масові гуляння з неодмінним чардашем і гуляшем.

Іменини сьогодні святкують Митрофан, Дементій, Антон, Пимін.