З чого складаються люди? З води. А з чого складається вода? З крапель. Тому, у певній мірі, ми складаємося з крапель. Ніби не надто складно, але така паралель наочно показує важливість синього кольору на мапі нашої планети. Я не дарма зробила такий вступ, адже у творах молодої художниці Мар’яни Прочкарук взаємозв’язок зовнішнього та внутрішнього, великого та малого проступає особливо гостро. Її нова серія Raindrops — саме про цінність води.

Copy of mprochkaruk2021 (Copy)

Мар’яна Прочкарук народилася в Бережанах. Живописом займається з 2001 року. Народилась в сім’ї архітекторів, тому, як каже, виросла в оточенні багатої мистецької літератури та художніх матеріалів. У дитинстві з зацікавленням вивчала все, що оточувало.

- Батьки розповідали історії про художників і архітекторів та пояснювали цінність їхньої роботи. Чим більше я вчилася, тим більше мистецтво захоплювало та змушувало мене хотіти бути його частиною. Я й досі вчусь, і досі це захоплює, — каже художниця.

У 2015 році Мар’яна Прочкарук закінчила Львівську національну академію мистецтв зі ступенем магістра. Працює та експериментує з живописом і об’ємною пластикою. Нещодавно у львівській галереї «Дзига» відбулася персональна виставка художниці Raindrops.

- Трансформувати відомі та невідомі поняття особистого образного бачення в рамки візуального сприйняття. Під час експериментальних практик живопис стає для мене матеріалом дослідження та є основним предметним елементом подачі цих трансформацій в сучасне суспільство, — каже мисткиня.

Із Мар’яною Прочкарук я поспілкувалися про те, що таке мистецтво, як воно впливає на митця, формальні та інтелектуальні засоби, а також про те, як наблизитися до візуального способу прочитання світу.

marianaprochkaruk_Shoal-0-1 (Copy)

— Доброго дня, Мар’яно. Ви народилися у Бережанах у сім’ї архітекторів. Як це вплинуло на ваше становлення?

— Саме в Беражанах я народилась, але моє дитинство пройшло в чудовому селі Жуків. Бережанщина і будинок моїх батьків — це місце, де я виросла, що я бачила, і з ким спілкувалась, безумовно, все це мало великий вплив на моє становлення не тільки як художниці, а й як особистості, на те, ким я є зараз. Батьки-архітектори — люди, які навчають мислити креативно і шукати нестандартні рішення.

— Бережани — дуже мальовниче місто. Чи постає воно на ваших роботах?

— Так, у мене було декілька пейзажів під час студентської практики та декілька навчальних картин ще в художній школі.

— Вважаю, будь-який пережитий досвід впливає на роботу художника. Тому думаю, відголоски рідної місцевості так чи інакше присутні в моїй роботі.

— Ваша остання у часі виставка Raindrops у львівській «Дзизі» розповідає про воду в її різних станах і проявах. Передовсім, так мені здається, про її всепроникність у наше середовище. Чому обрали саме таку тему?

— Цілком вірно підмітили. Саме про всепроникність. Я люблю воду, вона робить мене живою, вона робить живою нашу планету.

marianaprochkaruk_Blue-whale-0 (Copy)

— «Краплини дощу — багатошаровий експериментальний меседж, покликаний не тільки привернути цікавість глядача до візуального сприйняття, а й провести діалог з автором на актуальну тему», — сказано в описі виставки. Властиво краплини — частина форми картин. Чому ви захотіли поєднати формальну та смислову частини?

— Насправді в усіх своїх роботах я намагаюсь знайти оцю точку дотику між змістом і формою. Для мене дуже важливим в роботі митців є те, що вони намагаються сказати, і які засоби використовують для підсилення особистого вираження.

— Вглядаючись у дрібні краплини, розумієш, багатоскладовість світу та важливість кожного елементу. Але то так бачиться мені. А про що вам ця форма?

— Я хотіла, щоб враження від роботи створювалось якраз завдяки окремо існуючим елементам, які можуть жити як власним життям, так і будувати загальну картину — ніби з краплинок можна набрати цілу діжку води, але, водночас, не назбиравши достатньо крапель, діжка залишиться порожньою.

— Що цей формальний експеримент показав вам у глобальному розумінні підходу до творення?

— Те, що навіть найменші деталі мають значення.

— Для серії ви обрали обмежену кольорову гаму синього. Що хотіли цим досягнути?

— Головним візуальним об’єктом в роботах є небо. Повітря розсіює світло від сонця, блакитне світло розсіюється більше за інші довжини хвиль, тому ми бачимо небо саме таким. Тому блакитний і є домінуючим кольором у моїх роботах.

marianaprochkaruk_Black-grouper-0 (Copy)

— У багатьох роботах важливу роль відіграє простір — його багато й він, наче окремий герой. Як би ви схарактеризували простір, де відбуваються події ваших картин?

— Як я вже казала, зображуваним об’єктом є небо — символ очищення та насичення водою всього на Землі. Небо — це і є блакитний простір, де відбуваються зображувані події.

— У цій серії ви не вперше експериментуєте з формою — у серії TimeRange роботи наче складаються з мозаїки. Розкажіть про ваші формопошуки. Як вони відбуваються? Ви підшуковуєте форму конкретно під серію?

— У серії TimeRange техніка — це мій спосіб втечі від реальності під час всесвітнього карантину. Власне, «мозаїчне» виконання — це водночас і арт-терапія, і практика змішування та пошуку кольорів. Чим довше тривав карантин, тим більше роботи ставали схожими на аналітичні таблиці, де кожен колір — пережита емоція, замкнена у відокремленому просторі. В результаті певний діапазон часу, пережитого мною, трансформувався у картину.

— Важко сказати. Думаю, будь-яку тему можна розвинути. Проте я намагаюсь заглиблюватись більше в особисті переживання і там шукати тему, близьку мені для осмислення.

— У Raindrops ви говорили про важливість води. Зараз говоримо про неї в контексті екології. Чи важливо для вас аби роботи пробуджували не тільки естетичні, а й певні, сказати б, соціальні переживання?

— Звісно, важливо! Проте даний проект — це більше про вдячність і належне цінування природних ресурсів. Я виросла в середовищі, де проблеми питної води не були такими значущими, як в інших регіонах нашої планети, для мене — це більше про усвідомлення, яким неоціненним подарунком наділена наша місцевість. Спонукати глядача до роздумів про переваги, якими наділено нас від народження — ось головний меседж проекту.

— Чи помічали, як розкриваються теми під час їх візуального опрацювання?

— Головне у створенні проекту — не розірвати зв’язок між темою та візуальним оформленням. Потрібно завжди переключатись з одного на інше. Інколи трапляється, що, надто захопившись творчим процесом, сама тематика роботи набуває інших форм. Це — добре, бо в результаті я отримую, можливо, не те, що задумала спочатку, а щось набагато глибше та цікавіше.

— Надважлива. Всі види творчості — від прикладного мистецтва до дизайну, від фольклорного до високого мистецтва західного світу — можуть багато розповісти про суспільство, історію, культуру, побут та цінності.

— Для мене це — спосіб вираження.

— І наостанок. Кілька порад, як дивитися на ваші роботи, аби краще їх зрозуміти?

— На них потрібно просто дивитися.