Тернополянка Анна Зварич - засновниця першого і єдиного в Україні навчального закладу для дівчат - колегіуму «Знамення», а нині заступником начальника управління освіти і науки. Жінка розповіла, чим саме є християнство та чому воно так важливе.

Усі найвеличніші періоди розквіту і могутності української нації пов'язані з часами, коли наука і християнська мораль були наріжними каменями у світоглядному світосприйнятті.Сьогодні, аби стати гідним членом суспільства, необхідно засвоїти життєві цінності, а також створювати належні умови для входження у соціум. Важливо, щоб наука опиралася на такий світогляд, в основі якого були б духовні цінності та моральні орієнтири. Адже від того, яке значення державні структури і суспільство надають освіті та вихованню – залежить наше майбутнє.

«Знаменню» десять років

- Пані Анно, цьогоріч вашому духовному дітищу - колегіуму для дівчат «Знамення» виповнюється десять років. Яким цей заклад є сьогодні?

- Колегіум «Знамення» - це не просто навчальний заклад, це спільнота любові. Колегіум - це частинка спасительної місії Церкви, особливо у вимозі виховання у вірі; це спільнота батьків і учениць, вчителів і вихователів,   усіх, хто залучений до освітнього процесу. У цій спільноті кожен несе свою власну ідентичність і покликаний її реалізовувати. Головними принципами, на яких ґрунтується виховання і навчання у колегіумі є: першість Бога - Альфи і Омеги, Початку і Кінця, в якому ми здобуваємо повноту всього.

«Знамення» - це об'єднання зусиль держави і Церкви для реалізації спільної мети – навчання і виховання українського молодого покоління всебічно зрілим і духовно розвиненим. Метою освіти є людина з моральними якостями, а виховання – це перший крок підготовки дівчини до життя земного і життя вічного.

За час мого адміністрування вдалося створити ефективну систему управління, доброзичливі стосунки між членами колективу, дієві стосунки з громадськістю, налагодити контакти із закордонними школами Австрії, Словаччини, Польщі. Я радію, що це все продовжує і підтримує теперішній педагогічний колектив.

Християнське виховання дівчат має в Україні давню традицію, яка сягає часів Київської Русі.

Зростання і розвиток колегіуму «Знамення» - це плід зусиль багатьох людей. Та особливе місце займає молитва та духовна опіка, батьківська турбота нашого архиєпископа та митрополита Василія Семенюка.

10 років для закладу це дуже мало, але за цей час багато пережито, вимолено, вистраждано. І сьогодні «Знамення» - це заклад, знаний не тільки в області, але й в Україні і Європі.

Духовне виховання

- Які здобутки ваших вихованок?

- Якісна освіта і добре християнське виховання – це два стовпи розвитку колегіуму. Учениці є учасниками олімпіад, конкурсів, турнірів, дослідниками в Малій академії наук України і маємо переможців на Всеукраїнському рівні. Завдяки старанням педагогів і вихованки показують хороші результати зовнішнього незалежного оцінювання і вступають на державну форму навчання у вищі навчальні заклади. П'ятеро дівчат навчаються в УКУ, семеро у вишах Польщі.

- Чим навчання у колегіумі відрізняється від звичайної школи?

- Усі предмети викладаються за державним стандартом України 10 і 11 класу. Дотримуючись державного стандарту освіти та застосовуючи принципи християнської моралі, колегіум забезпечує всебічний розвиток особистості. Особливий обов'язок колегіуму – оживляти колегіальну спільноту духом євангельської свободи і любові.

Християнське виховання прагне дати молодій дівчині духовний напрям, аби вона могла встояти перед різноманітними спокусами і йти в житті правильним шляхом. А для цього потрібно, щоб вона знала не тільки, правила поведінки, але й володіла внутрішньою силою, яка б робила ясними для неї різні прояви добра і зла. Йдеться про християнство не як про теорію, а як про спосіб життя.

У колегіумі плекається свідомість молодих дівчат, які відкриті на сучасне суспільство і готові представляти в ньому активну християнську позицію. Колегіум готує до відповідальності за родину, Батьківщину, Церкву.

Атмосфера правди, любові, поваги, безкорисливості та моральної чистоти - саме такі життєві позиції готують наших вихованок до майбутнього дорослого життя, дають їм силу захищати свої принципи у середовищі, в якому їм доведеться жити.

- Чи могли б ви навести приклади, як християнське вчення й оточення впливає на ваших вихованок?

- Серцем колегіуму є молитовна капличка, де відбуваються ранішні і вечірні молитви, щотижневі Літургії і різні молитовні практики, наприклад, безперервна молитовна сторожа під час складних, надзвичайних ситуацій в державі, чи спільна молитва, коли дівчинка отримала вістку з дому, що хтось помер із рідних, чи потрапив в лікарню тощо. У неділю прощення - Велике повечір'я з обрядом прощення і кожен витягує якесь умертвлення на час Великого посту, а також ім’я особи, за котру має щоденно молитися. У світлу середу на спільній святковій трапезі вітають одні одну символічним подарунком, зробленим власноручно – хто за кого молився!

Правда і любов є основою виховання в колегіумі. Головною рисою вчителя-вихователя, який генерує усі інші, є безкорисливість. Учитель шанує тих, кого навчає і виховує, поважає його гідність. Правдивість і щирість вихователя, вчителя є однією з найважливіших умов для позитивного впливу на ученицю.

Концепція закладу, враховуючи сучасні культурні особливості, утверджує Євангеліє Ісуса Христа в освітній процес. Навчання у релігійні свята розпочинається з Божественної Літургії. У структурі навчального року передбачено різдвяні і великодні канікули. Під час посту два рази на рік обов'язковими є дні духовної віднови - одноденні реколекції. Нетрадиційними є початок і закінчення навчання в колегіумі. Розпочинається навчальний рік Божественною Літургією, на яку приїжджає багато гостей: батьки, хресні батьки, бабусі і дідусі, сестрички, братчики. Після Літургії відбувається посвята у колегіантки. Замість випускного у нас величний і святковий день – День подяки. На День подяки обов'язково є архиєрейська Божественна Літургія, після якої кожна випускниця отримує благословення. Випускниці дякують Господеві за його любов, турботу і щедрість, за всі отримані ласки та просять у Всевишнього благословення, а у Пресвятої Богородиці - повсякчас опікуватися ними та допомогти обрати правильний шлях у житті. У цей день збирається разом уся велика колегіальна родина, щоби подякувати Богові та один одному за прожитий рік, за усі досягнення і перемоги та щоб попрощатися з колегіантками-випускницями, які вирушають у доросле життя. Передаючи Христову науку і живучи нею, учитель стає свідком Ісуса Христа, з якого учениці черпають приклад, якості, віру і любов. Маємо багато свідчень, подяк від випускниць і їхніх батьків за цей прекрасний досвід ставити Бога у центр свого життя.

Формуємо християнську мораль

- Як вдається виховувати християнську мораль у молодих людях, які перебувають у досить небезпечно-бунтівному віковому проміжку?

- Насправді це прекрасна річ, разом з Господом під опікою Пресвятої Богородиці «ліпити» нову людину. Я дуже любила спостерігати, коли дівчатка приходять до нас, наче пуп'янки і по закінченні навчання виходять чарівними трояндами! Звичайно, віра, яка у практичному вияві реалізовується через піст, молитву, милостиню дозволяє ставати ближче до Бога, дарує світло, яке допомагає простувати дорогою добра. І на цьому шляху нашим провідником є Богородиця, прославлена у Зарваницькій чудотворній іконі! У колегіумі освіта – це як форма євангелізації, а вчитель - християнин, як апостол. Виховання має за мету зробити людину більш людяною, може втілитися по-справжньому тільки у контексті взаємовідносин і спільноти. Наш педагогічний колектив, обслуговуючий персонал дають свідчення і любов до ближнього, роблячи комфортним перебування і навчання колегіанток. Дівчат виховуємо прикладом і впливом. Адже виховання розпочинається з поняття правди, на яку дівчинці потрібно розкрити очі. Орієнтація на закладене в людині добро має свою природну основу. Вводиться послідовно і наполегливо будити в дівчинці те, що приспано, міцно вірючи, що воно там є. Іноді це потребує багато зусиль, молитви, терпеливості і любові. Оскільки наш заклад - інтернат і вихованки перебувають цілодобово, то ми працюємо за певним правильником, що систематизує наш внутрішній розпорядок дня. У нас були випадки, коли порушниць дисципліни на яких не впливав жодний індивідуальний підхід, ми відраховували. Були випадки, коли батьки проти волі дівчинки віддавали до нас... Зазвичай намагаємось достукатися, даємо шанс до Різдва. Якщо за пів року окремі дівчата не звикають до наших умов, то прощаємося з ними. Це дуже болючий процес. Але завжди потрібно, щоб дівчина себе пізнала, побачила правду і хотіла працювати над собою.

Коли учениця бачить, що вчитель з любов’ю, хоче ставитися до неї добре – будуються довірливі стосунки. У закладі є духовний провідник, який ревно служить для духовних потреб учениць та вчителів, а також працівників і батьків. Працює також сестра-монахиня, яка вчить дівчат любити Божий закон, має багато особистих розмов, порад.

Сучасні дівчата інформаційного простору вимагають інших підходів навчання і виховання. Молода особа потребує добрих орієнтирів, аби могти побачити і відрізнити правду від кривди, істину від лукавства. Тому вчитель, вихователь є другом, кваліфікованим співробітником.

- Колегіантками є лише греко-католички?

- Двері колегіуму відкриті для всіх бажаючих навчатись і зараховуються ті, хто успішно пройшов співбесіду. У колегіумі навчалися православні і римо-католички. Усі разом пізнають традиції і обрядовість. У нас була дівчина Ліза з Києва, римо-католичка. На початок Адвенту перед вечірньою молитвою я принесла у капличку традиційний вінок з чотирма свічками, який символізує спільноту Церкви, що у любові та радості очікує свого Господа. Запалюючи одну, я розповіла про походження, традиції та значення передріздвяного посту (Адвенту), а Ліза підійшла до мене, обняла і дуже дякувала. Все залежить від того, наскільки дівчинка відкрита прийняти ретельно збалансовані можливості для розвитку розумових, емоційних, соціальних, етичних, духовних властивостей.

- Ваші побажання колегам-педагогам, та їхнім вихованцям зі «Знамення».

- Колегам-педагогам бажаю, аби навчальний заклад «Знамення» був місцем зустрічі із Живим Христом. Бажаю їм Божої мудрості, нехай прагнуть добра, злагоди, миру, любові і високо цінують це Боже запрошення працювати вчителем у християнському закладі у Зарваниі.

Колегіанткам бажаю, щоб пам'ятали про цінність кожної хвилини і те, що кожна з них покликана до святості життя. Впевнено прямувати до мети, до ровитку «Знамення» та довіряти Господеві з кожним днем все глибше і тоді надія не осоромить нас.

- Щиро дякую за розмову. Розвитку та процвітання «Знаменню»!

Підготувала Надія Шподарунок