Авантюра престолів. Тернополяни у боротьбі за трон царя московського (частина 3)

SONY DSC

До читачів.

Сайт «Терен» продовжує публікацію матеріалів місцевого дослідника Назарія Наджоги під загальною назвою «Загублене Тернопілля». Назву ми обрали не випадково, бо віримо, що загублену річ колись та й можна віднайти. Так і з історією нашого краю. Є цікаві факти, які невідомі широкому загалу. Нашим читачам пропонуватимемо дізнатися більше про те, чим колись славилося Тернопілля, але зараз про це майже ніхто не знає. Дуже часто ми захоплюємося цікавинками звідусіль, а цими текстами ми хочемо звернути увагу на оригінальність того, що маємо під боком – в межах Тернопільської області.

Тексти в рубриці «Загублене Тернопілля» виходитимуть на сайті «Терен» щосуботи та щонеділі о 20 год.

Авантюрний рід Адам вирішує приєднати до кампанії свого двоюрідного брата Костянтина Вишневецького. Костянтин на той час ймовірно був старостою житомирським. 19 січня 1603 року він одружився з Урсулою Мнішек – найстаршою донькою воєводи сандомирського, каштеляна Єжи (Юрія) Мнішека. До одруження в 1596 році першим з роду Вишнівецьких перейшов з православ’я на католицизм.

Єжи Мнішек теж раніше православний, а потім католик. Поміж каштелянство володів містами Самбір, Хирів, Потік, Баковиці, Ляшки Муровані, Заложці.

Спершу його резиденція була в Самборі, оскільки він ще й був старостою цього міста, а заодно і Львова. Згодом в Ляшках Мурованих (нині село Муроване у Старосамбірському районі) збудував родинну резиденцію. Тут, близько 1588 року народилася наймолодша донька Марина, яка у свій час стане царицею.

До слова, замок в Ляшках Мурованих війська Російської Імперії у Першу світову зруйнували вщент, як помсту за участь в поході на Москву.

Заложці, чи як нині кажуть Залізці, Єжи Мнішек віддає Костянтину, як придане за доньку Урсулу. Втім, залишається офіційним власником цього замку ще деякий час.

Зустріч Адама і Костянтина та знайомство останнього з Дмитром найбільш вірогідно відбулася в родовому маєтку князів у Вишнівці.

«У вересні 1603 р. до Москви прибув посланець Єрусалимського патріарха Софронія архімандрит Феофан зі свитою. Останній роз­повів, що під час перебування в Острозі у князя К. Острозького повз місто проїхав у Вишневецький замок князь Адам із Самозванцем, За словами литовських людей, з Вишневця вони мали їхати до короля», – писав український історик Василь Ульяновський.

Костянтин Вишневецький пристає на авантюру. По дорозі до короля усі троє заїжджають до тестя Костянтина Єжи Мнішека. Більш ймовірно, що знайомство Дмитра і Марини Мнішек відбулося в Самборі. Хоч, як версія, можна припустити, що зародилися почуття між молодими людьми в Залозецькому замку, власниками яких були Мнішки поруч із Вишневецьким.

– Адам привіз Дмитра сюди у Вишнівець. Потім повіз до свого кузена Костянтина, який сидів у Заложцях. Ось вони в двох вирішили, що можна цим скористатися і посадити Дмитра на трон, – розповів Олег Гаврилюк.

Шістнадцятирічна Марина не відразу полюбила Дмитра-Грішку. До неї на той час уже сватались десятки польських вельмож. Російські літератори-енциклопедисти віднесли її до сотні великих любовниць, до сотні найзнаменитіших авантюристок і до сотні найвідоміших страт у світі.

Претендент на московський престол закохався в неї чи не відразу. І вочевидь, Єжи-Юрій Мнішек був у захоплені від думки, що його донька може стати царицею московською.

Та й сам Єжи Мнішек теж був уже з роду відомого в Польщі авантюриста. Є переказ, що його батько Миколай Мнішек був придворним короля Сигизмунда ІІ Августа. Походив родоначальник Мнішеків з Моравії – історична область з центром у Кошіце в Словаччині.

Він викрав з варшавського монастиря бернардинок відому краківську красуню Барбару Ґізанку. Вона була дуже схожа на попередню дружину Сигизмунда ІІ Барбару Радзивіл, яку отруїла свекруха, мама короля Бона Сфорца д’Арагона. Та сама королева Бона, яка володіла замком у Кременці і іменем якої названа гора над містом.

За Барбарою Радзивіл король дуже сумував, а вчинок Міколая Мнішека розрадив сум Сигизмунда. Відповідно, як вдячність за  таку заслугу польський король і дарував засновнику роду Мнішеків державницьку посаду та землі, які зараз по обидві сторони кордону між Україною і Польщею.

Коли народилася Марина на Бойківщині, її дідусь уже давно помер. Безперечно, в її гени від діда передались авантюризм і честолюбство. Та повернімось до головного нашого сюжету.

З художньо-документальної книги сучасного українського письменника Валентина Чемериса «Марина – цариця московська»:

«Один з біографів Марини цілком слушно зауважує:

«Швидше всього, доля Марини Мнішек склалася б, як звичайно, закінчилася б більш-менш вдалим заміжжям, що примножило б родові зв’язки і багатства сім’ї Мнішеків. Але спокуса шлюбу з майбутнім московським царем виявилася такою великою, що всі учасники драми заплющили очі на дивні обставини з’яви царевича Дмитрія Івановича із небуття».

Відтак, пов’язати долю з царевичем Дмитром Іоановичем був не тільки вибір батька для доньки, а й власний вибір Марини.

– Для всіх учасників цієї історії кінець не був щасливим, – каже Людмила Шиян, історик з Вишнівця.

Шлюб за розрахунком і заручини у Вишнівці

Король Речі Посполитої Сигизмунд ІІІ Ваза прийняв делегацію двох братів Вишневецьких, Єжи-Юрія Мнішека і Дмитра-Грішки. Аудієнція відбулася у Кракові десь у першій половині 1604 року.

Як зазначають в Політологічній енциклопедії (навч. посібник : у 9 т. / автори А. О. Карасевич, Л. С. Шачковська), виношуючи плани експансії на схід, Сигізмунд підтримав Лжедмитрія I, уклавши з ним таємний договір. За воцаріння у Москві самозванець обіцяв віддати Польщі Чернігово-Сіверську землю, піти війною на Швецію. Обіцяв свободу релігійної пропаганди для римо-католицької церкви, а до того ж заключити церковну унію.

Втім, король війська для походу не надав. У той час Річ Посполита вела війни з Шведською імперією. І взагалі, Сигизмунд ІІІ висловив більше мовчазну згоду на авантюру, а ніж відкриту підтримку. Можливо, трохи пособив грошима десь в розмірі 4000 злотих.

У Єжи-Юрія Мнішека казна була порожня. Але саме його польський король по суті призначає від себе очолювати авантюру. Шляхтич у свою чергу заключає таємний договір з Дмитром.

«Під страхом прокляття, Дмитрій клянеться одружитись на Марині. Умови шлюбного контракту зводились до наступного: Самозванець зобов’язувався виплатити Мнішку мільйон польських злотих із московської казни на виплату боргів і переїзд в Москву. Марина в якості цариці повинна була отримати на правах удільного князівства Новгородську і Псковську землю з думними людьми, дворянами, духовенством, з приміськими поселеннями, і селами, зі всіма доходами. Самозванець урочисто обіцяв, що Новгород і Псков фактично будуть виведені з під влади Москви», – з книги радянського історика Анатолія Сахарова «Образование и развитие Российского государства в ХIV – XVII веке».

Крім того, Дмитро зобов’язувався перед Мнішеком за один рік перевести усе московське православ’я на католицизм за перший рік правління. Вразі невиконань умов договору, Марина мала право на розірвання шлюбу, та Мнішекам залишались Новгородська і Псковська землі.

У Вишнівецькому палаці є копії картини, які змальовують описані події. На одній з них зображено шлюб Марини і Дмитра Іоановича у Кракові. Оригінали картин зберігаються у Московському історичному музеї і підписані, як картини з Вишнівецького палацу.

Однак, перед шлюбом за католицьким обрядом свої заручини молодята могли провели у родовому гнізді князів Вишнівецьких. І можливо тут до заручин Лжедмитрій І прийняв римо-католицьку віру.

– Оці полотна, які в нас є, малювались не для Вишневецького палацу. Це правда, оригінали були тут, але потрапили сюди з Ляшків Мурованих. Полотна замовлялися Єжи Мнішеком, якого ще називають Юрієм. Правда, питання спірне чи був тут Лжедмитрій. Поговір, що він був тут, пішов від того, що коли робили інвентаризацію Вознесенської церкви, (родова церква Вишневецьких, яка он тут нижче палацу), то виокремили ті речі, які мали московське походження і могли бути передані під час обряду заручин Дмитра і Марини.

На картині шлюбу в перших рядах гостей зображені Адам і Костянтин Вишневецькі. Другий стає Дмитру шваґром.

Не менш визначним містом в організації авантюри стали Заложці. Єжи Мнішек віддає під заставу місто угорському графу Юрію Дургету, який на той час володів Ужгородом. Взамін тесть царевича московського отримує 40 тисяч злотих.

На ці гроші наймається військо, яке збирається зі Львова, Самбора, Заложців, Вишнівця, Збаража. Серед них навіть були ветерани військ короля Стефана Баторія, якому за легендою Дмитро був позашлюбним сином. Пізніше приєднаються запорізькі і донські козаки.

Фото 1. Єжи Мнішек
Фото 1. Єжи Мнішек

Єжи Мнішек. Картина Богуша Шимона (1575 – 1648) – художник і купець вірменського походження, народився і помер у Львові. Джерело uk.wikipedia.org;

SONY DSC
SONY DSC

Марина Мнішек.  Фотографія картини з Вишнівецького палацу;

Фото 3. Розписка Дмитрія
Фото 3. Розписка Дмитрія

Розписка Лжедмитрія І про отримання 4000 золотих від польської корони. Джерело ru.wikipedia.org;

фото 4. Марина і Дмитро у Самборі
фото 4. Марина і Дмитро у Самборі

Дмитро і Марина Мнішек в Самбірському замку. Гравюра Степана Галактіонова (1779 – 1854). Джерело  ru.wikipedia.org;

SONY DSC
SONY DSC

Вознесенська церква у Вишнівці біля палацу. У цій церкві ймовірно Дмитро і Маріна заручилися;

SONY DSC
SONY DSC

Шлюб Марини і Дмитра у Кракові. Фотографія картини з Вишнівецького палацу.

Назарій НАДЖОГА

Фото автора

Вибір читачів за тиждень

Відео