Чому без бджіл не буде врожаю, знає пасічник з Тернопільщини

39891527_286429228825217_7589662422730801152_n

«Люди не завжди цінують працю бджоли, але як не буде бджілки, то й не буде ні яблучка, ні вишні, ні грушки, ні полуниці. Як зникнуть бджоли, то невдовзі можемо загинути й ми. Тому я дуже хотів би, щоб люди господарювали з розумом. Мені пощастило, що в моєму районі працює товариство, що відповідально ставиться до землі», — каже Богдан Буяк-Питляр зі Шельпаків Підволочиського району.

Мій співрозмовник захопився розведення бджіл у дев’ятирічному віці.

— Тоді до рук потрапила книжка про бджільництво, і я захотів тим займатись. Батьки завжди підтримували мене, тож невдовзі тато привіз мені одну сім’ю бджіл. З часом я набув досвіду, набив руку, дізнався нюанси утримання бджіл. Зрозумів, що це моє покликання. Три роки тому зайнявся бджільництвом серйозно й тепер розриваюсь між ним і роботою. Бувало, проводив кілька днів без сну – з роботи йшов на пасіку. Часто люди думають, що нічого складного в утриманні пасіки нема. Але це дуже кропітка робота. Кожна бджолина сім’я для мене як дитина, тому можу вважати себе багатодітним батьком. Дуже люблю життя і коли створюю нову сім’ю, навіть не можу передати, які емоції мене переповнюють. Бджільництво – дуже велика відповідальність. Утримувати домашніх тварин чи птицю може кожен, а ось ходити за пасікою – ні, — каже пан Богдан. 

На кожну сім’ю у мого співрозмовника є щоденник, адже крилаті потребують постійного огляду та догляду, можуть і хворіти. Приміром, їх слід регулярно обробляти від кліщів. З недугами бджіл мій співрозмовник намагається справлятись без антибіотиків — використовує природні ліки, а їх теж треба зібрати й підготувати. Специфічна й сезонна робота. Приміром тепер, коли відцвів останній медонос, бджіл треба підгодовувати, аби ті не харчувались паддю.

Нині у Богдана Буяка-Питляра є півсотні бджолиних сімей української степової та німецького бакфасту. Коли почав пасічникувати, розводив карпатську та місцеву бджолу. Однак скоро виявились, що вони не надто підходять через велике роїння (нові сім’ї відділяються у них дуже часто), тому доглядати за ними складно. Відтак пан Богдан почав купувати різні матки у бджолярів. Знайти чистопородних крилатих виявилось не простим завданням. Однак за певний час у співрозмовника опинилась майже чистопородна українська степова. Відтак почав шукати німецького бакфасту, знайшов його в Німеччині. Запитую, в чому особливість цих бджіл. Каже, вони лагідні, миролюбні, не кусючі, добрі медоноси. Крім того, ці дві породи добре ладнають між собою.

39900402_1081888468625752_2006345752728567808_n
39900402_1081888468625752_2006345752728567808_n

Питаю, чи пізнають бджоли господаря, відповідає, що стверджувати не береться, але не раз помічав: коли стоїть у селі на зупинці, то підлітає бджола і сідає на руку.

— Кажуть, вони можуть розпізнавати людину по запаху. Точно знаю, що бджіл дратують сторонні запахи, тому, коли йду до них працювати, не користуюсь жодними ароматизованими засобами, а ось до моїх цигарок вони вже звикли (сміється — А. З.). Найбільше бджіл дратують запахи алкоголю та парфумів, — додає пан Богдан.

До речі, мій співрозмовник колекціонує стару літературу про пасічництво, такої назбиралось уже поза сотню, найстаріша з-поміж книжок — 1908 року. Такі видання подобаються тим, що інформація у них викладена дуже доступно. Щоправда, зізнається, останнім часом не встигає їх перечитувати. Чи не весь час проводить на пасіці:

— Я вкладаю душу у розведення бджіл. Приходжу до них не за медом — я не грабіжник — якщо вони мають чим поділитись, то заберу, не мають – так і буде. Головне, аби вони жили. Займаюсь бджільництвом не заради користі, але хотів би, щоби була можливість займатись лиш цією справою. Аби вистачало на хліб з тоненьким маслом мені та моїй родині. Хочеться, аби моя праця була пошанована, адже я багато вклав у неї. Коли мені кажуть: «Ой, яка у тебе гарна пасіка», кажу: «Треба працювати». Головне працювати й не здаватись.

39980165_286710775259652_543711351793516544_n
39980165_286710775259652_543711351793516544_n

Анна Золотнюк

Фото з архіву Богдана Буяка-Питляра

Вибір читачів за тиждень

Відео