«Старовинні вхідні двері VS Металеві/пласткові конструкції на вході в будинок», – із таким питанням виступили у Тернополі захисники культурної спадщини. Як аргументи висувають  закон про охорону культурної спадщини, а також цінність привабливого архітектурного середовища, яке у місті формують його жителі. Конкретно наводять приклад доцільності збереження старовинних дверей на вул. Опільського, 4.

– Згідно із Законом України про охорону культурної спадщини, як вже неодноразово зазначалося, «заміна історичних брам на нові пластикові чи металеві є недопустимою».  У статті 22 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» йдеться про те, що пам’ятки, їхні частини, пов’язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати чи переносити на інші місця.  Переконливо звучить? Мабуть не дуже, якщо величезна кількість об’єктів та їх деталей все одно втрачається, нищиться, перебудовується і елементарно не береться до уваги, – каже архітектора Олеся Хмелик. –  Історичні будинки – то не лише про стіни та дахи. Тут про балкони, консолі, карнизи, вікна, двері, ліпнину, сходові клітки, плитку та інші деталі, які естетично привабливі нашому зору. Історичні двері – то не лише про захист будівлі. Це про стулки, тафлі, відбійники, нащільники, про арковані світлики, сандрики, клямки та декоративні ґратки.

154080725_10224412391040702_3240766747823548720_n

У минулому приділяли значну увагу оформленні будинків, продовжує архітектора. До прикладу, в епоху історизму у членуванні дверей та інших частин будівель переважав симетричний вертикальний поділ.

– Тафлі у нижній частині дверей найчастіше були у формі діамантового русту чи декоровані різьбою, – додає Олеся. – Це можна спостерігати на вхідних дверях будинку по вулиці Опільського. Дедалі частіше в дверних стулках влаштовували вікна, на яких з міркувань безпеки встановлювали ґрати. Цей елемент дверей є важливим оздобленням. Але у нашому випадку, на жаль, він втрачений.  

154018178_10224412400120929_1821907992106714651_n

У епоху Австро-Угорщини звичним елементом оформлення були світлики над дверима, які ділились на дрібні шибки за допомогою дерев’яного або металевого переплетення. На склі світлика, технікою склотравлення, виконували малюнки або написи (адреса, номер будинку, найменування). А ще часто використовували кольорове скло чи різні ґатунки напівпрозорого фактурного скла. Дубові двері покривали напівпрозорим лаком аби проглядалася структура дерева, а двері з хвойної деревини фарбували темними, не прозорими фарбами.

– У наших дверях є досить цікавий технічний момент: дерев’яний імпост (горизонталь між дверима та світликом) вмонтовувався безпосередньо в стіну будинку, як імітація суцільного ансамблю дверей, – каже архітектора. – Планувальною структурою будівлі цього не передбачалось, але для того аби зберегти композицію та естетичний вигляд фасаду, цей захід був необхідним. А тепер погляньмо на зовнішній вигляд метало-пластикових чи металевих дверей. Скільки привабливих елементів можна побачити там? Відомий державний діяч Великої Британії сер Вінстон Черчилль часто наголошував: «Ми формуємо наше середовище, а воно формує нас». В нашому ж випадку – ми несемо відповідальність за збереження сформованого предками середовища, як частини нашої біографії, аби нагадувати собі про те, якими чудовими ми насправді були, є і можемо ставати.

Тернополяни можуть допомогти зберегти старовинні двері на вул. Опільського. Наразі вдалось зібрати 7500 грн для їх реставрації. Приклад небайдужості до таких проектів у соцмережах показав відомий тернопільський блогер Орест Мурій, який наголосив на особливій атмосфері для туристів завдяки збереженню таких пам’яток архітектури. Долучитись усіх охочим можна, перерахувавши кошти на рахунок отримувача - 5168752010958927 (Приватбанк) або перейшовши за посиланням. 

Фото з допису