Досить часто при вході в супермаркет покупців наполегливо просять здати особисті речі в камеру зберігання, а також вивішують оголошення, що зі своїми речами в магазин входити не можна. Хоча насправді покупці не зобов'язані при вході в магазин здавати свої особисті, оскільки це справа добровільна.

Заведено вважати, що, здавши сумку, споживач укладає з цим магазином договір про безоплатне надання послуг зі зберігання своїх речей. А примушувати Вас до укладення такого договору ніхто не може. Змушуючи здавати сумки, працівники магазину порушують принцип свободи укладення договору, який закріплено в статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А в договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Приміщення, в якому розташовуються камери схову, - це територія самого магазину. Правовий статус у цих «поличок» або «осередків» такий же, як і біля лотків в самому торговому залі. Це було сконструйовано і пристосовано самим магазином для здійснення своїх цілей діяльності. Якщо магазин заявляє, що він не несе відповідальності за цінності, то можна припустити, що він відмовляється і від свого права власності на дані речі («осередку»). Тому що не тільки власник може нести тягар утримання якої-небудь речі.

Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Крім того, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підстава, а професійний зберігач відповідає, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі та вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. N 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» суб'єкт господарювання зобов'язаний:

1. Забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на зберігання особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється в таких торговельних об'єктах;

2. Створити умови для зберігання речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

Тому можна зробити висновок про те, що якщо Ви поклали речі в камеру зберігання магазину, адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за збереження ваших речей, попри наявність оголошення про зворотне. Крім того, якщо ваша річ зникла з камери схову магазину, споживач має право вимагати від адміністрації показати йому відео з камер спостереження, оскільки магазин – публічне місце, а це відео не є таємницею.

Крім того, працівники магазинів не повинні вимагати від покупців при вході в торговий зал пред'явлення придбаних в інших підприємствах товарів, а при виході - перевіряти правильність чека й оглядати речі покупця. Робити огляд може тільки співробітник поліції та лише в тому випадку, якщо покупець підозрюється в крадіжці товару.

Інформацію надано Кременецьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в рамках реалізації загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО».

Фото з відкритих джерел